DISINFO: Подвійні стандарти в західних настроях щодо статусу Косова та Криму
SUMMARY
У західних ставленнях до статусу Косова і Криму існують подвійні стандарти. Чому вважається прийнятним визнати Косово, але не реінтеграцію Криму з Росією?
RESPONSE
Регулярний прокремлівський дезінформаційний наратив проводить паралелі між рухом за незалежність Косово і незаконною анексією Криму Росією. Міжнародне визнання косоварської державності стало можливим лише після того, як регіон був спустошений кровопролитною громадянською війною, яку зупинили західні країни. Це супроводжувалося десятиріччям міжнародного адміністрування та переговорів щодо статусу. У 2008 році Рада ЄС підкреслила, що враховуючи громадянський конфлікт 1990-х років і затяжне міжнародне адміністрування відповідно до Резолюції Ради Безпеки ООН 1244, Косово є особливим випадком. Натомість, в Україні не було війни до російської військової агресії (див. звіт МКС тут). Переговори щодо статусу Косово тривали 10 років. Період між військовою операцією Росії та анексією Криму становив 20 днів. На відміну від Косово, Крим був анексований третіми державами (Росією), після незаконного референдуму, який був проведений під дулом і на якому не було визнаних спостерігачів. Російські власті активно просували наратив про те, що українські праворадикальні активісти тероризують етнічних росіян, тоді як Росія проактивно рятувала кримчан від "терористів і екстремістів", заявив міністр закордонних справ Росії. Місії з прав людини міжнародного характеру, які відвідували Україну в 2014 року, не виявили доказів дискримінації або небезпеки для російської меншини. Згідно з міжнародним правом, Крим є частиною України. Росія порушила міжнародне право, а також ключові принципи європейської системи безпеки, незаконно анексувавши Автономну Республіку Крим та місто Севастополь. Європейський Союз не визнає і продовжує рішуче засуджувати це порушення міжнародного права, яке залишається викликом міжнародному порядку безпеки. Ця позиція базується на Статуті ООН, який чітко зазначає, що територія Держави не може бути приєднана іншою Державою внаслідок загрози або застосування сили, а також на Гельсінкському Заключному акті, в якому підписанти заявили про свій намір поважати недоторканність кордонів та територіальної цілісності.