Гостьовий матеріал

Калінінградська область — це російський напівексклав на узбережжі Балтійського моря, відокремлений від материкової Росії та розташований між Литвою і Польщею, двох країн, які входять до ЄС і НАТО. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну ця особливість набула особливої політичної ваги.

Вступ України до Європейського Союзу — це не лише політичний процес. Це стратегічний вибір у сфері безпеки як для України, так і для Європи. Саме тому Росія намагається зірвати цей процес не лише ракетами, а й маніпуляціями, сіянням страху та недовіри.

Російські FPV-дрони (First Person View — вид від першої особи) стали визначальною рисою війни в Україні. Ті самі дрони, що використовуються для скидання вибухівки на цивільне населення та військові об’єкти, також застосовуються для розповсюдження пропагандистських листівок у прифронтових населених пунктах, поєднуючи фізичне насильство з психологічною війною.

За даними державних органів Данії, у період перед парламентськими виборами у березні 2026 року не було жодних помітних іноземних кампаній впливу. Місцеві фактчекери та журналісти відстежували проросійські наративи та маргінальні пропагандистські канали, але не було виявлено нічого, що нагадувало б широку, скоординовану кампанію зі значним охопленням. Схожі висновки дав моніторинг та аналіз частини данського інформаційного онлайн-простору, який під час передвиборної кампанії провели Defense Innovation Highway та OpenMinds.

До 2026 року стратегія цифрового контролю Росії еволюціонувала від блокування таких платформ, як Telegram, до створення власної платформи MAX. Це месенджер, що підтримується державою та має понад 55 мільйонів користувачів. MAX — це більше, ніж просто додаток: він інтегрує обмін повідомленнями, верифіковане цифрове посвідчення особи та державні послуги, фактично вбудовуючи стеження в повсякденне життя. Хоча він не є юридично обов’язковим, школи та державні установи зараз покладаються на нього, через що альтернативи стають непрактичними. Кремль не просто запроваджує цензуру; він перепроєктовує цифрове середовище, щоб забезпечити дотримання правил за замовчуванням.

Як Кремль використовує дезінформацію для виправдання незаконної депортації українських дітей, заперечення воєнних злочинів і маніпулювання міжнародною аудиторією, перешкоджаючи притягненню до відповідальності та поверненню дітей.

Російська пропаганда — це не просто риторика, а психологічна зброя. Опитування 1060 російських військовополонених показало, що 77 % вірять у кремлівські наративи, а 68 % виправдовують вторгнення. Солдати, під впливом пропаганди, у шість разів частіше підтримують війну, удвічі частіше готові знову підписати контракт і значно частіше вдаються до дегуманізації українців. 80 % вірять у антизахідні міфи, такі як «НАТО веде війну руками України». Це свідчить, що пропаганда підживлює агресію й потребує юридичної відповідальності як інструмент війни.

Релігія є одним із видів зброї в гібридному арсеналі, який Росія застосовує проти України. Росія використовує православну церкву для різної деструктивної діяльності на місцях, зокрема через кампанії іноземних інформаційних маніпуляцій і втручань (FIMI).

Україна є вирішальним роздоріжжям у майбутньому Європи. Україна, поглинена імперією, надала б сили принципово іншій і набагато небезпечнішій Росії. Україна, інтегрована в Європу, зміцнює постімперську альтернативу, яку втілює ЄС. Цього результату не досягти абстрактними закликами до миру. Для цього потрібно визнати імперську логіку подій, розвінчати міфи про неминучість, протистояти економічним чинникам, що підтримують війну, і усвідомити власну суб’єктність Європи в історії. У цьому сенсі суть війни не лише в Україні. Йдеться також про те, чи розуміє Європа, чим вона є — і проти чого виступає.

Життя під російською окупацією — це не лише військова реальність, а й інформаційна облога. За попередніми оцінками, 5–6 мільйонів українців на тимчасово окупованих територіях відрізані від українських медіа: їх затоплюють кремлівською пропагандою, піддають відключенням інтернету та заборонам на використання месенджерів, страхом примушуючи до мовчання. Це не є випадковістю. Це свідома стратегія, спрямована на ізоляцію громад, стирання ідентичності, придушення інакомислення та приховування правди від зовнішнього світу. Як насправді працює ця система цифрового контролю, і що вона робить із людьми, які змушені жити всередині неї?