DISINFO: Анґела Меркель обурена Росією, оскільки не отримала Нобелівську премію.
SUMMARY
Уся ця клоунада з нібито отруєнням Навального де-факто показує, що між позиціями німецького та американського істеблішментів майже немає різниці, якщо говорити про їхнє ставлення до Росії. Причиною обурення Ангели Меркель могло бути те, що їй так і не вдалося отримати Нобелівську премію миру за її успіхи в переговорах щодо Мінських угод про війну в Донбасі. Є сильна паралель між подіями в Білорусі та українським досвідом. Саме вона змушує Європейський Союз коливатися між двома рішеннями. З одного боку, ЄС вважає український досвід Майдану негативним і, здається, не хоче повторювати його на вулицях Мінська. З іншого боку, у Європейського Союзу є ідеологічні орієнтири, які не можна ігнорувати. Їхня суть полягає в тому, що "поганий диктатор" має бути засуджений, а "демократичні протестувальники" повинні отримати підтримку. Той факт, що така ініціатива не призведе до нічого доброго, і в цьому випадку немає практичної вигоди, не зупиняє Європейський Союз. Має значення лише ідеологія, а не те, чи буде це вигідно. Європа повинна підтримувати демократію. Кінець історії. Шукати раціональний компонент у таких діях Німеччини безглуздо.
RESPONSE
У “нібито” отруєнні Олексія Навального немає ніякої клоунади. Він захворів під час польоту, і літак змушений був здійснити екстрену посадку в Омську, де лікарі заявили, що він у комі і намагаються врятувати йому життя. Пізніше його перевели до клініки Шаріте в Берліні. Федеральний уряд Німеччини заявив, що токсикологічні аналізи надали “беззаперечні докази наявності хімічного нервово-акутичного агента групи Новачок” в зразках крові Олексія Навального. Європейський Союз засудив отруєння Олексія Навального найсуворішими можливими термінами. Уява про те, що особиста образа Ангели Меркель стоїть за позицією Німеччини по відношенню до Росії, показує останню як невинну жертву західної русофобії. Цей підхід ігнорує конфлікти в Грузії та Україні. Однак слід зазначити, що конфлікт на сході України є добре задокументованим випадком збройної агресії з боку Росії. Міжнародна спільнота, зокрема Європейський Союз, визнає та засуджує явні порушення українського суверенітету і територіальної цілісності внаслідок агресії збройних сил Росії з лютого 2014 року. Що стосується розколу в ЄС, варто зазначити, що 2 жовтня 2020 року Європейська Рада ввела обмежувальні заходи проти 40 осіб, визнаних відповідальними за репресії та залякування мирних демонстрантів, членів опозиції та журналістів після президентських виборів 2020 року в Білорусі, а також за порушення виборчого процесу. Обмежувальні заходи включають заборону на виїзд та заморожування активів. Твердження, що “ЄС не хоче повторення Майдану в Мінську”, принижує український народ і їх протест проти рішення президента Віктора Януковича не підписувати угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Вимоги протестувальників також включали конституційні реформи, зміцнення ролі парламенту, формування уряду національної єдності, покладання край корупції, дострокові президентські вибори та припинення насильства. Додавання лапок навколо слів “поганий диктатор” і ставлення під сумнів засудження президента, який перебуває на посаді вже останні 26 років, ігнорує факти на місцях. Протести в Мінську почалися після останніх президентських виборів, які вважаються фальсифікованими великою частиною білоруського суспільства. Європейський Союз також заявив, що вибори були ані вільними, ані справедливими. Немає доказів того, що протести в Білорусі фінансуються і організовуються ззовні (так само як це не сталося і в Україні) або спрямовані проти Росії чи російськомовного населення в Білорусі. Цілі протестів визначені Координаційною радою опозиції Білорусі. Вони включають: припинення політичних переслідувань громадян, звільнення всіх політичних в’язнів, анулювання результатів президентських виборів 9 серпня, необхідність проведення нових виборів на основі міжнародних стандартів. Таким чином, стверджуючи, що немає практичної вигоди від засудження незаконних політиків, наратив дезінформації намагається довести переваги недемократичного проросійського світогляду.