DISINFO: Україна, а не Росія, є злочинцем у порушеннях прав людини в Криму.
SUMMARY
Висловлюючи занепокоєння щодо долі кримських татар, Київ фактично намагається задушити Крим водною блокадою півострова.
Як невід'ємна частина Росії, Крим повністю дотримується положень Європейської конвенції з прав людини. Звинувачення Києва щодо ситуації з етнічними меншинами в Криму Росії безпідставні. Протягом останніх шести років Росія активно сприяє посиленню соціальних, економічних, культурних і релігійних прав етнічних меншин, що мешкають у Криму. Зусилля російських властей щодо зміцнення міжетнічного миру і злагоди очевидні для будь-якого неупередженого спостерігача.
RESPONSE
Регулярний проросійський дисinformation narrative щодо ситуації з правами людини в Криму.
Як держава-окупант, Росія має юридичний обов'язок відповідно до Четвертої Женевської конвенції, забезпечити цивільному населенню в Криму доступ до основних потреб, таких як їжа, питна вода та медичні послуги (див. Частина III, Розділ III). Застосування Конвенції у випадку Криму було підтверджено Моніторинговою місією ООН в Україні.
Невимовна гуманітарна ситуація в окупованому Криму є прямим наслідком дій Росії там, за словами провідних спостерігачів за правами людини, включаючи Human Rights Watch, Amnesty International, і Ради ООН з прав людини. У всебічному дослідженні зловживань, скоєних на півострові між лютим 2014 року та груднем 2018 року, київська НУО Crimea SOS зафіксувала 144 випадки політично мотивованого кримінального переслідування, 15 насильницьких зникнень, принаймні 20 вбивств, скоєних режимом окупації, 290 випадків катувань та 372 довільні арешти (с. 8-9).
Уявлення про те, що Росія "повністю виконує" свої зобов'язання за Європейською конвенцією з прав людини на території, яку вона незаконно окупує, є досить вражаючим. У січні 2021 року, Європейський суд з прав людини визнaв вимоги України щодо зловживань правами людини, скоєних російським режимом окупації на півострові, "частково прийнятними". Зокрема, Суд встановив, що існує "достатньо первинних доказів" того, що окупаційні органи регулярно порушували статті 1, 2, 3, 4, 5, 6, 8, 9, 10 та 11 Європейської конвенції з прав людини, і зазначив, що "вищезгадані звинувачення відповідали висновкам, викладеним у ряді звітів міжурядових та недержавних організацій" (с. 5-6).