Білорусь: кампанія з переслідування та вербування політичних опонентів у вигнанні
Двадцять першого травня відзначається Міжнародний день солідарності з політичними в’язнями в Білорусі. Розгляньмо, як режим у Білорусі використовує репресії проти незалежних голосів.
На початку травня цього року 42 білоруських політв’язня було звільнено за актом помилування. Хоча офіційні повідомлення обережно уникають терміна «політв’язень» і намагаються представляти людей, ув’язнених за політичними мотивами, як «звичайних злочинців», до цієї категорії осіб ставляться інакше. Частіше політв’язнів піддають тортурам і нелюдському поводженню, що описано у звітах із прав людини.
Якщо вироки «звичайних злочинців» часто скорочують, а також відбуваються звільнення через амністію, то політв’язнів звільняють актами помилування — про їх звільнення окремо повідомляє пресслужба Лукашенка. Державні білоруські ЗМІ здебільшого не коментують цю тему, хоча широко висвітлювали масштабну амністію «звичайних злочинців» з нагоди 80-ї річниці перемоги у Другій світовій війні.
Не обманюйтеся цифрами
Від 2020 року щонайменше 8234 особи було притягнено до кримінальної відповідальності за політичними мотивами. Від липня 2024 року режим Лукашенка звільнив близько 300 осіб, ув’язнених із політичних причин. Проте кількість політв’язнів і умови їх утримання майже не змінилися за останній рік, адже державні репресії не зменшилися, а до списку додалися нові ув’язнені. У квітні 2025 року правозахисники визнали 41 особу новими політв’язнями й станом на 1 травня 2025 року зафіксували 1206 політв’язнів, серед яких 159 жінок.
Жорсткий контроль онлайн-активності
Страх «неправильно» поставити вподобайку або опублікувати критику в Інтернеті в сучасній Білорусі є цілком виправданим. Оскільки тисячі акаунтів у соціальних мережах класифікують як «екстремістські», взаємодія з ними може призвести до кримінального переслідування. За минулий рік винесено кілька вироків за коментарі в соціальних мережах із критикою режиму, онлайн-пожертви чи внески на підтримку організацій, визнаних «екстремістськими» або «терористичними», а також за поширення інформації про участь Білорусі у війні Росії проти України.
Державне телебачення Білорусі: обмежені варіанти для «утікачів»
Державні інформагентства зазвичай використовують образливий термін «утікачі» щодо білорусів, які живуть за кордоном та уникають повернення через ризик політичних переслідувань. Оскільки тисячі білорусів, які бояться політичних переслідувань, переїхали за кордон, переважно до Польщі й Литви, державна пропаганда дедалі частіше націлюється на них.
У січні 2025 року державне телебачення повідомило про білорусів за кордоном, які протестували проти жорстко контрольованих фальшивих президентських виборів у Білорусі. У сюжеті показали співробітника силових структур, який оголосив про початок кримінального провадження проти 365 осіб, тримаючи в руках стос паперів із їхніми фотографіями й персональними даними. Державне телебачення також погрожувало білорусам, які проживають за кордоном, одночасно закликаючи їх «покаятись у своїх проступках» і повернутися в Білорусь.
Державне телебачення регулярно показує сюжети про тих, хто публічно покаявся й повернувся в Білорусь через спеціальну «державну комісію з повернення», створену у 2023 році. Один із нещодавніх телевізійних сюжетів такого роду під назвою «Як утікачі повертаються додому?» було підготовлено, щоб розповісти історію молодої жінки, яка повернулася в Білорусь після деякого часу, проведеного в Польщі через свої попередні онлайн-коментарі з критикою політики режиму. Мати героїні, яка з’явилася в сюжеті, пояснила вимушену еміграцію доньки шкідливим впливом Інтернету й висловила вдячність білоруській владі. В аналогічному телевізійному сюжеті розповідалося про молодого чоловіка, який повернувся й охарактеризував свою минулу критику в Інтернеті як «неправильну й незрілу поведінку».
Знімок екрана із засідання «Комісії з повернення», посилання
Відео з покаянням як піар
З огляду на те, як створюються відео з покаянням, важко визначити, де акторська гра, а де — вільна воля людей, які повертаються. Легко уявити тиск, який можуть чинити на членів родин «утікачів», які досі живуть у Білорусі. Це створює ті самі дилеми, що й у ситуаціях із заручниками.
Ці історії про повернення посідають важливе місце в офіційному інформаційному просторі, де режим намагається сформувати образ сильної, але милосердної влади. Водночас ці історії намагаються посіяти розбрат між групами білорусів за кордоном, розмежовуючи тих, хто розглядає можливість повернутися або зазнає тиску, та інших.
Робота з невиліковно хворими
Важко визначити, чи існує реальна політика, за якою режим намагається уникати смерті ув’язнених і прагне завчасно звільняти їх.
Нещодавно правозахисники й незалежні ЗМІ повідомили громадськості про те, що дві молоді білоруські жінки, ув’язнені з політичних мотивів за вподобайки й коментарі в Інтернеті, померли. Хоча їхні смерті можуть не бути безпосередньо пов’язаними з ув’язненням, роки перебування в жорстких умовах і затримки медичного лікування могли відіграти важливу роль. 46-річна Тамара Каравай, ув’язнена у 2023 році на два роки за вподобайки в соцмережах під критичним щодо Лукашенка контентом, померла від серцевої недостатності приблизно за шість місяців після звільнення.
36-річна Ганна Кондратенко була однією з багатьох звичайних білорусів, засуджених до ув’язнення у 2022 році за критичні коментарі в Інтернеті. Під час відбуття покарання у виправній колонії Ганна змушена була виконувати тяжку роботу із синтетичними речовинами, незважаючи на наявність шкірного захворювання. Вона була звільнена після відбуття покарання й померла від раку за сім місяців. Обидві жінки, без сумніву, не були похилого віку на момент смерті.
Білоруська державна пропаганда не лише експлуатує політв’язнів для ідеологічних цілей, а й дедалі частіше спрямовується проти політичних опонентів, які проживають за кордоном. Деяким обіцяють помилування, якщо вони звернуться до «державної комісії з повернення», інші ж стикаються з переслідуваннями й погрозами.
З нагоди Міжнародного дня солідарності з політв’язнями в Білорусі подивіться на фото цих людей. Реальні люди з реальними історіями.
Не дайте себе обманути!
