Скорочений парад: День Перемоги в Росії під тиском
28 квітня Міністерство оборони Росії оголосило про «обмежений» формат прийдешнього параду на честь Дня Перемоги в Москві. Згідно із заявою, «через поточну оперативну ситуацію» військова техніка не братиме участі в параді. Речник Кремля Дмитро Пєсков пояснив це рішення необхідністю «мінімізувати ризики з огляду на терористичну загрозу з боку Києва». Кілька інших російських міст, зокрема Санкт-Петербург, Ставрополь і Калінінград, також підтвердили, що на регіональних урочистостях військової техніки не буде.
Унаслідок цього вперше за майже два десятиліття (від 2008 року) танки та інша важка військова техніка не проїдуть Червоною площею під час параду з нагоди Дня Перемоги. Через дедалі частіші українські удари вглиб російської території Кремль змушений скоротити масштаби цього ключового ідеологічного ритуалу, який має демонструвати «безмежну міць» Збройних сил РФ.
«СВО йде за планом»: скорочений парад до Дня Перемоги у 2026
Відсутність військової техніки на прийдешньому параді з нагоди Дня Перемоги 2026 року може мати значні політичні наслідки для Путіна. Сам парад був центральним елементом державної ідеології протягом останніх двох десятиліть і слугував підтвердженням численних пропагандистських наративів. Як і сам День Перемоги, парад призначений не лише для демонстрації російської військової сили. Він також є частиною ширшої системи інформаційних маніпуляцій, що просуває наративи історичної тяглості та національної стійкості. У цій системі дезінформації Україну та західні країни часто називають «нацистами» у спробі виправдати агресивні дії Росії.
Однак замість того, щоб слугувати демонстрацією російської сили, парад 2026 року дедалі більше свідчить про зростання проблем і обмежень: російські війська застрягли у виснажливій позиційній війні в Україні, українські удари дедалі частіше вражають ключову інфраструктуру та промислові об’єкти, а Москва зіткнулася з проблемами із забезпеченням протиповітряної оборони навіть у центрі столиці.
29 квітня з’явилися повідомлення про те, що Путін провів телефонну розмову з Дональдом Трампом, під час якої обговорювалося тимчасове перемир’я близько 9 травня. Це ще раз демонструє, наскільки скрутним стало становище Кремля. До 2022 року було б немислимо, щоб Москва просила США посприяти безпеці такого надзвичайно символічного внутрішнього заходу. Російські FIMI (іноземні інформаційні маніпуляції і втручання) наполягають, що «спеціальна військова операція» — тобто війна в Україні — «іде за планом». Якщо це так, то цей план видається доволі дивним: на п’ятому році нібито «успішної» війни в Україні Кремль не здатний організувати масштабний військовий парад у Москві. Тимчасом, Путін, за джерелами Financial Times, проводить дедалі більше часу в захищених об’єктах на тлі занепокоєння через удари українських дронів та страху перед можливим замахом чи переворотом.
Мілітаризоване шоу Кремля на Червоній площі
Протягом двох останніх десятиліть паради з нагоди Дня Перемоги на Червоній площі стали одним із найяскравіших символів дедалі мілітаризованішої ідеології Москви та її геополітичних амбіцій. Після так званої Мюнхенської промови в лютому 2007 року Путін узявся відроджувати радянську традицію масових військових парадів на Червоній площі, у яких брали участь тисячі солдатів, сотні броньованих машин і навіть стратегічні системи, такі як ракети з ядерними боєголовками. Кремль використовував ці паради, щоб демонструвати перевагу Росії одразу на кількох рівнях: військової потужності, міжнародного впливу та внутрішньої пропаганди.
Що стосується демонстрації, 2008 рік ознаменувався поверненням не лише танків і бронетехніки, а й військової авіації над Москвою. Ці прольоти, які востаннє відбувалися у 1957 році, перегукувалися з традицією сталінської епохи, створюючи відчуття історичної тяглості та відновленої величі. Кожен парад підкріплював образ ядерної могутності: ракетні системи та стратегічні бомбардувальники займали чільне місце, а нові системи озброєння демонструвалися як «Wunderwaffen», щоб підкріпити наративи про технологічну перевагу та зовнішнє стримування. У дезінформаційній площині ці елементи виконували роль пропагандистських інструментів, спрямованих на формування уявлень про силу як усередині країни, так і за кордоном.
Окрім суто військової демонстрації, паради також були інструментом геополітичної демонстрації. До 2022 року вони регулярно збирали іноземних лідерів, а їхню присутність Кремль подавав як доказ глобального впливу Росії.
Нарешті, ці масштабні паради стали ключовим компонентом внутрішньої ідеологічної комунікації. З 2008 року Кремль активно підтримував те, що згодом почали називати «победобесием», або «манією перемоги», що означає нав’язливе й гіпертрофоване святкування радянської перемоги у Другій світовій війні. День Перемоги постав як центральний елемент сучасної російської ідентичності. Найважливіше, що ідеологічний акцент свята змістився від гасла радянських часів «Ніколи знову» до самовпевненого «Можемо повторити», що відображає перетворення історичної пам’яті на ідеологічний інструмент. Більше про ідеологічне значення Дня Перемоги можна дізнатися з нашої статті.
Вплив війни на паради на Червоній площі
Провал російського «бліцкригу» в лютому 2022 року та подальші військові труднощі у війні проти України дедалі сильніше впливали на організацію парадів до Дня Перемоги. 9 травня 2022 року на урочистостях у Москві не було жодного впливового іноземного лідера, а парад 2023 року став найменш масштабним від 2008 року. Парад 2024 року встановив новий антирекорд за кількістю важкої техніки та військових літаків. У 2025 році, з нагоди 80-ї річниці перемоги у Другій світовій війні, Кремль доклав значних зусиль, щоб відновити імідж могутності та міжнародної значущості, організувавши значно масштабніший парад, на якому були присутні понад 30 іноземних лідерів. У 2026 році список глав іноземних делегацій, які відвідали парад 9 травня, скоротився до кількох імен. Оголошена відсутність танків на Червоній площі також підриває один із центральних символічних елементів цього багаторічного пропагандистського шоу.
