Отруєна чаша миру від Кремля
Москва цинічно на словах підтримує мирні ініціативи, звинувачує Європу й Україну в російській агресії, а також посилює історичний ревізіонізм напередодні заходів до річниці закінчення Другої світової війни.
Після більш ніж трьох років незаконної військової агресії Росії проти України тема миру останніми тижнями стала предметом активного обговорення. Особливо якщо йдеться про Вашингтон чи Москву. Немає сумнівів, що найбільше справедливого й тривалого миру прагне саме Київ. Однак останнім часом саме Москва робить мирні жести, водночас безпідставно звинувачуючи Україну та Європу в російській агресії. Ці маніпулятивні спроби такі ж очевидні, як і цинічні.
Цинізм давно став фірмовим стилем кремлівських рознощиків дезінформації, особливо тепер, коли вони активно готуються до 80-річчя завершення Другої світової війни. Не дивно, що Москва миттєво вхопилася за можливість продовжити спроби історичного ревізіонізму Росії. Вона й далі намагається спотворювати пам’ять про Другу світову війну й пов’язувати російську військову агресію проти України з перемогою над нацизмом 80 років тому. Розгляньмо ці маніпуляції детальніше.
Труднощі перекладу
Останнім часом Путін, якого МКС досі розшукує за воєнні злочини, здається, відкрив для себе новий термін — «припинення вогню». Однак, схоже, він так і не спромігся вивчити справжнє його значення. Як інакше пояснити той факт, що російські ракети й безпілотники продовжили нещадно бомбардувати Україну після того, як він оголосив одностороннє «великоднє припинення вогню»?
Одним із пояснень може бути те, що Росія насправді зовсім не зацікавлена в мирі й завжди прагне знайти спосіб сказати ні, водночас створюючи видимість прагнення до мирного врегулювання. Російське спотворене уявлення про мир здавна полягає у створенні фасаду й використанні закликів до миру заради ведення війни. Фактично Росія хоче війни, а не миру.
Або, можливо, це чергова спроба в дусі Орвелла переосмислити вираз «припинення вогню», спотворивши його зміст до цілковитої протилежності, наприклад: «Постійно, цілеспрямовано й без розбору бомбити мирних жителів». Це пояснило б, чому Росія порушила власне «припинення вогню», тисячі разів обстрілюючи території Херсонської та Миколаївської областей, а також убиваючи мирних жителів у Києві. На відміну від безсмертного внеску Шекспіра в англійську мову, спроби Путіна надати словам нового значення виявилися лише блефом і відволіканням уваги, покликаним створити образ миротворця.
Цього разу ми серйозно
Надзвичайно очевидна вигадка про «великоднє припинення вогню», здається, лише підсилала апетит до подібних трюків: Путін оголосив чергове одностороннє «припинення вогню» з 8 по 10 травня на честь річниці завершення Другої світової війни. Тим часом російські війська «привітали» це оголошення ударом безпілотників, унаслідок якого загинула 12-річна дівчинка на Дніпропетровщині.
Попри це прокремлівський дезінформаційний апарат негайно запрацював на повну потужність, вихваляючи «шляхетний миротворчий порив» свого «великого лідера». Дехто відзначав його батьківську турботу про бійців «спеціальної воєнної операції», інші захоплено описували, як великодушно Путін робить «жести доброї волі» щодо невдячної України. Однак майже всі агенти кремлівського інформаційного маніпулювання обмовляли Україну — від стандартних звинувачень у тому, що Президент Зеленський перешкоджає миру, до навішування ярлика «терористів», звинувачень України в зриві попередніх мирних ініціатив і підготовки виправдань на випадок неминучого порушення Росією власного фальшивого «припинення вогню».
Ці надокучливі європейці знову взялися за старе
Говорячи про виправдання, варто зазначити, що Кремль постійно шукає, на кого б перекласти відповідальність за російську агресію. Минулого тижня Москва знову звернула увагу на Європу. Тож з’явилися неправдиві твердження про те, що ЄС зриває мирну угоду через те, що «ненавидить Росію», хоча Росія не становить жодної загрози безпеці Європи. Особливо абсурдно це звучить на тлі того, що російські пропагандисти в прайм-тайм більшість ефіру погрожують Європі ядерним знищенням і відкрито розмірковують про те, які європейські держави можуть стати наступними цілями для вторгнення.
Нацисти! Нацисти скрізь!
Із наближенням 80-ї річниці завершення Другої світової війни кремлівські пропагандистські рупори дедалі більше зациклюються на одному слові. Правильно, ідеться про «нацистів». Ми вже детально висвітлювали одержимість Росії нацизмом і те, як Кремль використовує нацизм як зброю інформаційного маніпулювання, у наших попередніх статтях. Одним із найяскравіших прикладів історичного ревізіонізму є твердження про те, що виключно Росія воювала проти Гітлера, за цілковитого ігнорування того факту, що 6 мільйонів українців боролися з нацизмом і що Україна була одним із головних полів битв Другої світової війни.
Росія використовує дезінформаційне кліше про нацистів для дискредитації України вже щонайменше десять років. Наразі, напередодні пам’ятних заходів, Кремль робить усе можливе, щоб представити також Європу як прихильника «відродження нацизму». У спотвореній уяві Кремля саме Європа фальсифікує історію, паплюжить пам’ять жертв Голокосту й поширює нацистську ідеологію в Україні. І звісно, відмова Європи визнавати значущість пропагандистського шоу, яке Москва готує на Красній площі 9 травня, у кремлівській риториці лише підтверджує «фашистський менталітет» ЄС.
Усі ці твердження відверто неправдиві, але вони наочно демонструють ключовий прийом інформаційного маніпулювання, заснований на історичному ревізіонізмі. Кремль із радістю перепише будь-яку сторінку історії, яким би абсурдним не був результат, якщо це дасть Москві змогу використовувати минуле для виправдання та ігнорування нинішньої російської агресії.
Інші теми цього тижня на радарі EUvsDisinfo
- Якщо ми знаємо щось напевно про екосистему інформаційного маніпулювання й дезінформації Кремля, то це те, що Москва особливо полюбляє знову й знову повторювати свої брехливі наративи. Тому спотворена кремлівська історія про Бучу знову з’явилася в інформаційному просторі. Росія вже намагалася захопити міжнародний порядок денний для поширення брехні про Бучу на майданчику ООН. Вона продовжує це робити, розповсюджуючи відверті фальсифікації, наприклад стверджуючи, що Буча — інсценована різанина для виправдання війни. Не сумнівайтеся. Це свідома спроба відвернути увагу від воєнних злочинів, які Росія вчинила в Бучі та інших містах України. Насправді Росія систематично бреше про Бучу відтоді, як світ дізнався моторошну правду про російські звірства, скоєні там. Докази беззаперечні. Є свідчення очевидців і відеозаписи з дронів, що зафіксували страти. Супутникові знімки підтверджують, що деякі тіла пролежали на вулицях кілька тижнів до виходу російських військ. Тепер Росія заходить ще далі й просуває свої брехливі наративи про Бучу, звинувачуючи Україну в затягуванні війни. Маніпулятивна тактика — така ж цинічна, як і аморальна.
- Московські маніпулятори регулярно вдаються до поширення конспірологічних теорій. Наприклад, стверджують, що пруссько-німецькі агенти підштовхують Польщу до ядерного знищення. Розгляньмо це твердження. Залучення якоїсь невизначеної групи «закулісних гравців» зі зловісною назвою (у цьому випадку — «пруссько-німецькі агенти») є ключовим елементом будь-якої конспірологічної теорії. Це нагадує дивну одержимість Кремля темою «англосаксів». Така риторика також спирається на кліше «еліти проти народу», яке Кремль часто використовує для підриву довіри суспільства до влади. Крім того, це твердження припускає, що Польща не має самостійності в питаннях безпеки й зовнішньої політики. Це брехня. Польща — не пішак у німецькій чи американській грі. Вона є ключовим гравцем у системі європейської безпеки, особливо як логістичний центр для військової допомоги Україні й захисник східного флангу НАТО. Зрештою, подібні твердження експлуатують страхи перед «ядерним знищенням», а це — ще один з улюблених прийомів інформаційного маніпулювання Кремля.
- Кремлівські агенти маніпулювання також спробували об’єднати дві свої улюблені тактики — поширення вигадок про так звані «кольорові революції» і дискредитацію лідерів ЄС за допомогою безглуздих звинувачень. У цьому випадку стверджувалося, що Кая Каллас передала Молдові техніку для придушення протестів. Ця дивна заява з’явилася на тлі недавнього візиту Високої представниці ЄС із питань закордонних справ і політики безпеки Каллас до Молдови для того, щоб продемонструвати підтримку курсу країни на вступ до Європейського Союзу. Прокремлівські заяви грубо спотворили суть допомоги ЄС. Насправді ЄС передав спорядження, як-от бронежилети, захисні шоломи, спеціальні транспортні засоби, програмне забезпечення й засоби зв’язку, для Національної поліції Молдови задля зміцнення безпеки країни. Ототожнення підтримки ЄС з необґрунтованими звинуваченнями у підбурюванні до «кольорових революцій» є навмисним уведенням в оману й маніпуляцією. І це не випадково: Молдова вже давно є мішенню кремлівської дезінформації впродовж усього шляху до членства в ЄС. Не дайте себе обманути.
