80 років потому: як Кремль маніпулює темою Голокосту

Зовсім нещодавно, 27 січня 2025 року, світ відзначав 80-річчя визволення Освенцима Червоною армією в 1945 році. Однак на заході не було російської делегації. Чому? Тому що після неспровокованого й незаконного повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року музей Аушвіц-Біркенау вирішив не запрошувати агресора на щорічні церемонії, охарактеризувавши війну Росії проти України як «варварство».

Кремль та його пропагандистські рупори, як це зазвичай буває, пояснили відсутність Росії на заході в Освенцимі вигаданими причинами, як-от русофобією Заходу, історичним ревізіонізмом, а також відродженням нацизму в ЄС та Україні. Насправді Москва від самого початку війни активно використовує «тавро нацизму», прагнучи дискредитувати всіх, хто протистоїть російському імперіалізму. Останнім часом Росія застосовує подібні методи, щоб принизити й висміяти Європейський Союз у контексті обговорення мирного врегулювання в Україні.

Типові кремлівські тези про Голокост

Кремль заявляє, що Захід не цінує внеску Радянського Союзу в перемогу над нацизмом і намагається стерти з пам’яті героїзм Росії. Москва створює ілюзію, що лише Росія є справжньою спадкоємицею СРСР, а слава Червоної армії належить виключно росіянам. Насправді до складу Червоної армії входили військові підрозділи, сформовані з представників різних народів, території яких були анексовані або окуповані Радянським Союзом.

Варто зазначити, що близько 7 мільйонів українців воювали в складі Червоної армії, що становило майже 50 % радянських військ на південно-західному фронті. Бої на українській території були особливо жорстокими, і чимало міст було зруйновано. Тож твердження, що проти Гітлера воювала виключно Росія, не тільки паплюжить пам’ять жертв нацизму, а й грубо спотворює історичну правду.

У спотвореній кремлівській версії історії відмова запросити Росію розглядається як спроба Заходу нівелювати пам’ять про жертв Голокосту. Москва інтерпретує це як наругу над пам’яттю жертв Голокосту. Кремль стверджує, що, запросивши на церемонію в Освенцимі «нациста» Зеленського замість Росії, Польща нібито вчинила акт «блюзнірства» і просуває «неонацистську ідеологію» — черговий фейковий наратив, спрямований проти критиків Москви.

Усі ці твердження настільки ж передбачувані, наскільки й неправдиві.

Путін зміщує акценти

Навіть коли пропаганда вже досягла апогею, Росія продовжує нарощувати звинувачувальну риторику про «нацизм», виводячи її на новий рівень. Путін скористався 80-річчям визволення Освенцима як нагодою вийти за межі звичних кремлівських наративів і змістити акценти в інформаційному просторі.

Путін заявив, що громадяни Росії — це «прямі спадкоємці покоління-переможця», яке визволило Освенцим, і водночас свідомо оминув увагою внесок представників інших народів, що воювали в складі Червоної армії, зокрема українців, які становили більшість частин, що брали участь у визволенні табору.

Путін знову повторив дезінформаційний наратив про нібито відродження «нацистської ідеології на Заході», заявивши, що Росія виступає проти «будь-яких спроб перегляду правової та моральної оцінки нацизму».

Прирівнюючи вигадану «русофобію» — начебто ірраціональну ненависть до всього російського — до реальних форм ідеології ненависті, як-от антисемітизму й расизму, причому в День пам’яті жертв Голокосту, Путін прагне представити сучасних росіян як жертв того ж «нацистського Заходу», від якого страждали євреї під час Другої світової війни. Це безсоромна спроба використати статус жертви як зброю, що вже давно стало однією з улюблених тактик Москви — міняти місцями ролі жертви й агресора, водночас ухиляючись від відповідальності за розв’язання повномасштабної війни проти України.

Історичний ревізіонізм

Згідно з кремлівською риторикою, будь-яке обговорення Голокосту має неодмінно містити два елементи: (1) визнання внеску СРСР у перемогу й величезних втрат, понесених під час Другої світової війни, а також (2) засудження так званого «неонацистського режиму» у Києві. Кожен, хто не погоджується з таким маніпулятивним підходом, буде звинувачений в «історичному ревізіонізмі» і спробі «відбілити нацистів».

У січні речниця Міністерства закордонних справ Росії Марія Захарова, знана своїм пафосним стилем висловлювань, зробила низку різких коментарів щодо відмови музею Аушвіцу запросити російську делегацію на заходи, присвячені 80-річчю визволення табору. Вона просувала ключові прокремлівські наративи, щоб відвернути увагу від справжніх причин, через які Росію не запросили на захід, і, як і очікувалося, звинуватила Київ і всіх прихильників України в «нацизмі».

Захарова заявила, що європейці нібито зневажили пам’ять як загиблих героїв Червоної армії, так і жертв Голокосту. За її словами, справа не лише в «русофобії», а й у «страхітливій формі тієї ж сегрегації, що свого часу призвела до нацизму й фашизму, але вже в сучасній, гарній обгортці».

У подальших заявах Захарова хибно стверджувала, що «Захід стер пам’ять про жертв Голокосту в одну секунду». Однак короткий огляд міжнародних ЗМІ свідчить про протилежне: 80-річчя визволення Освенцима отримало широке висвітлення в ЗМІ по всьому світу, тим самим зміцнюючи пам’ять про Голокост.

Вигадуй брехню, повторюй її та дай їй змогу поширюватися

Захарова повторила брехливе твердження про те, що головний рабин Польщі Міхаель Шудріх нібито назвав Зеленського «диктатором, у якого є ручні нацисти». Цей цілком сфабрикований і маніпулятивний контент спершу з’явився в низці «патріотичних» російських Telegram-каналів, а після заяви Захарової його підхопили основні прокремлівські інформагентства й поширили для широкої міжнародної аудиторії більшістю мов світу. Цей механізм розповсюдження дезінформації відповідає схемі, описаній у нашому 3-музвіті про загрози маніпулювання зовнішньою інформацією та втручання (FIMI).

Спроба поставити під сумнів значення Голокосту

На цьому спотворення фактів і дезінформація з боку Кремля не закінчилися. За словами прокремлівського пропагандиста Сергія Маркова, «європейці влаштували Голокост євреїв і геноцид росіян», а «майже всі європейські народи активно допомагали німцям». Він також заявив, що нинішній формат заходів у пам’ять про Освенцим свідчить про те, що Європа «морально готова до організації нового геноциду».

Цей наратив ґрунтується на висунутій у 2020 році ідеологічній концепції Кремля про так званий «геноцид радянського народу», згідно з якою саме «радянський народ» представлено як головну жертву нацистських злочинів, а Росію — як єдину правонаступницю Радянського Союзу. У цьому контексті Москва почала вимагати від Німеччини визнання масових убивств радянських громадян, наприклад під час блокади Ленінграда, геноцидом.

Водночас Кремль почав ставити під сумнів значення Голокосту як геноциду європейських євреїв, вимагаючи, щоб його не «зводили виключно до злочинів нацистів проти єврейського народу», а розглядали як частину більш масштабного «геноциду радянського народу».

Ідеологічні цілі Кремля

Така риторика наочно демонструє, що Кремль прагне використовувати тему Голокосту у власних ідеологічних цілях, створюючи наратив про те, що сьогодні російський народ нібито стикається з тими ж загрозами, що й під час Другої світової війни, коли «злий нацистський Захід» учиняв «геноцид» проти росіян. Згідно із цим наративом, Захід, а особливо ЄС, нібито знову став «нацистським» і підтримує «геноцид», здійснюваний київським «неонацистським режимом» на території Донбасу.

Петро Цивінський, директор музею Аушвіц-Біркенау, заявив, що в цьому музеї немає місця для тих, хто звинувачує Україну в нацизмі та стверджує, нібито Захід загрожує Росії новим Голокостом. Ось і справжня причина.