Чи викрадають європейці дітей в Африці?
25 жовтня 2007 року уряд Чаду перехопив спробу французької благодійної організації L’Arche de Zoé перевезти до Франції 103 чадських дітей під хибним приводом. Працівники цієї організації стверджували, що діти є сиротами з Дарфура, які потребують медичної допомоги, і навіть наклали дітям фальшиві медичні пов’язки. Однак влада Чаду розслідувала цю справу й виявила, що організація не мала вагомих причин забирати цих дітей, оскільки більшість із них були чадцями та мали живих родичів.
Шістьох громадян Франції було заарештовано й звинувачено в спробі викрадення, шахрайстві та підробці документів. Хоча наприкінці 2007 року їх було репатрійовано до Франції, перед помилуванням їм було присуджено фінансове покарання та примусові роботи в Чаді. Групу, причетну до цієї операції, зрештою французьке правосуддя засудило до умовних термінів позбавлення волі від шести місяців до двох років. Благодійну організацію також було оштрафовано на 100 000 євро й офіційно закрито у 2013 році.
Історія, яку не вдається поховати
Незважаючи на давність, ця історія продовжує з’являтися в оманливому й шкідливому вигляді. Навіть на початку 2024 року відео про цю подію продовжували поширюватися в соціальних мережах. У мережах знову з’явився телевізійний репортаж про L’Arche de Zoé, у якому неправдиво стверджувалося, що літак, на якому перевозили викрадених чадських дітей, що прямували до Іспанії, було зупинено в Нігері. Це відео широко розповсюджуватися через Facebook і TikTok у Франції, Беніні й Того, перш ніж його спростували TogoCheck та Агентство Франс Прес (AFP).
Це не перший випадок переробки відео. Відео з подібними фальшивими заявами поширювалося у 2023 році, а також у 2021 році, коли один із каналів YouTube заявив, що літак, повний викрадених дітей, було перехоплено в Чаді. Ще у 2020 році в іншому вірусному відео стверджувалося, що було знайдено 2000 викрадених дітей. У 2019 році телекомпанія TV5 Monde спростувала схожу історію.
То чому ж згадки про цю історію з’являються знову та знову?
Одна з причин полягає в тому, що такий інцидент стався насправді. Фальшиві історії легше зробити правдоподібними, коли вони базуються на реальних подіях. Люди схильні довіряти історіям, коли деталі здаються знайомими або ґрунтуються на правді, навіть якщо правду перекручують.
Ще одна причина — це емоційний вплив. Зрозуміло, що історії про дітей у небезпеці викликають бурхливу реакцію. Більшість людей не залишаються байдужими до захисту дітей, тому вони, найімовірніше, поділяться подібними історіями, навіть попередньо не перевіривши їх точність. Дезінформація живиться емоційною реакцією.
Спотворення реальних подій і гра на емоціях людей — це поширена тактика в дезінформаційних кампаніях. Іноді це робиться заради політичного впливу або фінансової вигоди. В інших випадках це може розпалити старе обурення або підтримати негативні почуття до певних країн чи груп, таких як ЄС та європейські держави. Такі історії також можуть відволікати людей від проблем, які існують в їхніх країнах.
Боротьба з торгівлею людьми в ЄС
Правда полягає в тому, що європейські країни ставляться до торгівлі дітьми як до дуже серйозного злочину та вживають рішучих заходів для боротьби з нею. У багатьох державах-членах ЄС посилили правила усиновлення — дехто взагалі заборонив усиновлення іноземцями — щоб запобігти зловживанням. ЄС також узяв на себе довгострокові зобов’язання щодо захисту дітей і боротьби з торгівлею людьми. У червні 2024 року в ЄС ухвалили нові закони для посилення захисту, зокрема офіційно визнали незаконне усиновлення й примусові шлюби формами торгівлі людьми.
