Необхідність бомбардувань і заклики до «тотальної ліквідації» України

Іноді люди вважають серпень спокійною порою року. Однак в історії Росії та Радянського Союзу серпень був періодом драматичних подій. Спроба військового перевороту в Москві 1991 року, початок Другої чеченської війни 1999 року. Вторгнення Росії в Грузію 2008 року (відоме як війна в Південній Осетії). Нещодавно ми згадували пакт Молотова — Ріббентропа та його далекосяжні наслідки. Він був підписаний у серпні 1939 року в Москві. Ми могли б продовжувати.

Цей серпень також був драматичним у багатьох аспектах. По-перше, на полі бою. Кремль посилив жорстокість російських бомбардувань України з використанням дронів, важких планерних бомб і крилатих ракет. Декілька з найбільших бомбардувань із лютого 2022 року відбулися в останні тижні. Ці невибіркові удари активно націлені на житлові райони й цивільну інфраструктуру, зокрема електричні мережі та електростанції, щоб сіяти терор і руйнування.

Український опір

По-друге, наступ України на російську Курську область, що в Росії зараз називають «курською проблемою». Кремлівські прихильники дезінформації захищають Путіна від внутрішньої критики, тоді як російські військові блогери звинувачують командирів операції та корумпованих чиновників. У серпні Україна просунула свою оборону від російських атак на більшу відстань, атакуючи дронами законні військові цілі навіть у Мурманській області.

Жорсткіший тон

Третє тривожне явище відбулося в інформаційному просторі, де розкручування та героїзація Москвою власних дій поступово ставали жорсткішими. Ми відстежували й аналізували цю тенденцію в кількох статтях, як-от «Радість бомбардування» (жовтень 2022 року) і «Необхідність бомбардування» (червень 2024 року).

Первісна дезінформаційна кампанія зображала війну Росії триденною бліцоперацією з ліквідації ключових військових цілей із хірургічною точністю, спрямованою також на ліквідацію українського політичного керівництва, яке Кремль назвав «неонацистським». У подальшому, коли в Москві зростало розчарування через відсутність перемог і невдачі на важливих лініях фронту, наративи Кремля розвивалися й ставали жорсткішими. Те, що спочатку здавалося майже радісними й гордими «інформаційно-розважальними» кадрами, швидко перетворилося в наполегливу вимогу бомбардування «необхідних військових ресурсів» — кремлівське виправдання атак на українські міста й населені пункти, у яких нібито ховалися «українські нацисти».

Кадр телеканалу «Росія-1», «60 хвилин»

Війна на знищення

Відомі російські лідери твердо заявляють, що це священна війна, яка ведеться не лише проти України, але й проти Заходу, і є питанням виживання російської держави, як уже деякий час стверджують кремлівські політичні коментатори. Безпідставне знищення української інфраструктури, електростанцій, дамб, портів, зерносховищ тощо явно спрямоване на те, щоб зламати дух українців і зупинити цивільне життя, особливо протягом майбутньої зими.

До літа 2024 року війна перетворилася на кампанію знищення всього українського: української держави, культури, ідентичності й усього, що визначає країну як націю або державу.

Тепер нібито «єдиним рішенням є повна ліквідація України».

Ця відверта оцінка не є нашою. Це основна ідея провідних російських федеральних інформагентств, як-от основні телеканали або мережа RT-Sputnik, які охоплюють світову аудиторію та визначають політичний напрямок.

Вона розширює хибне твердження Путіна в липні 2021 року про те, що Україна — штучне утворення. Але є суттєва різниця між напівфілософською, але абсурдною концепцією Путіна про те, що Україна в теорії не повинна існувати, і гучними й чіткими закликами до ліквідації всього українського. Точна цитата Sputnik висвітлює цю імперіалістичну, ревізіоністську позицію.

«Стратегічно може бути досягнуто одне — єдине рішення, пов’язане з Україною, це повна її ліквідація як самостійної структури».

Ці слова належать депутату парламенту Росії, політичному раднику Анатолію Вассерману. Можливо, він не є найвпливовішим коментатором, але його слова й подібні заклики інших осіб заохочуються та підтримуються. Використання менш відомих коментаторів для розширення меж масової комунікації і сприйняття — це тактика Кремля, яку ми вже документували.

Не дозволяйте ввести себе в оману!