Самовтілюване прокляття Кремля
На міжнародній арені це був дуже динамічний і стрімкий тиждень, насичений подіями на високому рівні й геополітичними точками напруження. Від ескалації (і, сподіваємося, деескалації) конфлікту між Ізраїлем та Іраном і ударів США по ядерних об’єктах Ірану до історичного саміту НАТО в Гаазі й очікуваного посилення оборонної підтримки України з боку європейських лідерів, прийнятої на засіданні Європейської Ради, — дезінформаційній машині Кремля довелося докладати чималих зусиль, щоб не відставати від усіх цих подій.
Тож Кремль зробив те, що вміє найкраще. Він знову взявся просувати старі наративи про уявну агресію Заходу й нібито нескінченну жертовність Росії. Фактично Кремль намагався скористатися широким міжнародним резонансом цих важливих подій, щоб надати правдоподібності викривленому баченню Росії.
Як вони сміють посилювати оборону?
Фальшивий наратив про уявне розширення НАТО й агресію проти Росії давно став одним із ключових інструментів, якими вона нав’язує росіянам облоговий менталітет задля мобілізації внутрішньої підтримки політики Кремля, зокрема ведення неспровокованої та невиправданої військової агресії проти України.
Напередодні саміту НАТО 24–25 червня пропагандистські дезінформаційні рупори Кремля знову спробували виставити оборонні зусилля Альянсу як агресивні дії, спрямовані проти Росії, і намагалися сформувати уявлення, що збільшення витрат на оборону є беззаперечним доказом агресивних намірів НАТО. У хід пішли й інші давні тези з кремлівського репертуару, як-от абсурдна заява про те, що саме лише існування НАТО становить загрозу для Росії. Або така: НАТО створив міф про російську агресію, щоб контролювати кошти податківців. І ще одна: мовляв, зростання оборонних витрат НАТО призведе до нестерпної боргової кризи й економічного краху Європи.
Розпачливі спроби знайти розкол
Деякі прокремлівські коментатори спробували внести нотку оптимізму в апокаліптичний наратив про історично безпрецедентне зростання оборонних витрат НАТО. Для цього вони просували оманливий наратив про розкол усередині НАТО та про загрозу, яку цей вигаданий розкол становить для існування Альянсу, або применшували значущість погодженого орієнтиру витрат на оборону в 5 %. Усе це більше схоже на самообман, ніж реальність, особливо з огляду на підсумки саміту.
Зрештою, проводячи відверто імперіалістичну зовнішню політику, застосовуючи погрози, насильство й агресію проти сусідів та односторонньо розв’язавши найбільшу війну в Європі із часів Другої світової, Росія створила для себе самовтілюване прокляття. Що більше Москва переконувала себе в тому, що НАТО нібито виношує агресивні наміри щодо неї, то агресивнішою ставала вона сама. І саме дії Росії, які не мають жодного виправдання, змусили союзників довести оборонні витрати до історичного максимуму. Жодна кількість прокремлівської дезінформації чи інформаційного маніпулювання не здатна нівелювати цю очевидну істину.
Європа — новий негідник
Оскільки основне фінансове навантаження від збільшення оборонних витрат ляже на європейських союзників, Кремль не забарився призначити Європу на роль нового негідника. Нещодавні заяви Верховної представниці ЄС і заступниці Голови Європейської Комісії Каї Каллас щодо важливості стабільної підтримки України викликали особливе обурення й були використані як обґрунтування прокремлівського наративу про нібито агресивну та «русофобську» Європу. А якщо до цього додати плани Європейської Ради щодо заходів проти так званого «тіньового флоту» Росії в межах 18-го пакета санкцій, то міф про войовничу Європу лише зміцнюється.
Тривала кампанія зі зміцнення кремлівських міфів
Для Москви просування вигаданих загроз щодо агресії з боку Заходу — це не ситуативна тактика, до якої вона вдалася на тлі важливих міжнародних подій. Насправді Кремль веде послідовну кампанію історичного ревізіонізму, зокрема переписує й замінює шкільні підручники з історії, аби прищепити російським дітям і молоді міф про Росію як вічну жертву та шляхетну захисницю. Усе це — з метою звеличити російський мілітаризм і виправдати як минулі, так і майбутні війни.
Трохи заздрості до заходів світового рівня
І нарешті, імовірно, намагаючись відволікти увагу від міжнародної ізоляції Росії, Кремль вирішив надмірно роздути значення Петербурзького міжнародного економічного форуму, вихваляючи нібито винятковий міжнародний масштаб цьогорічного заходу. Та головним акцентом цього форуму — ілюзії успіху, як не дивно, стала промова Путіна перед учасниками. Ігноруючи змістовну частину промови, Кремль лише співав дифірамби мужності Путіна за проголошення «найдовшої промови в історії форуму». Та ми почули інше. Особливо вразила уїдлива репліка Путіна: «Де ступає нога російського солдата, там і є наша земля». Дивне імперське висловлювання для країни, що ніколи не починає війн.
Не дайте себе обманути!
Інші теми цього тижня на радарі EUvsDisinfo
- Кремль, який самопроголошено позиціонує себе як захисника порядності й моралі, традиційно покладає провину за всі глобальні негаразди на сумнозвісних «англосаксів». Чи є ці негаразди реальними або вигаданими, для Москви не має суттєвого значення. Отже, Кремль поширює хибні твердження про те, що ЦРУ підриває традиційні цінності в Молдові. Це типово для дезінформаційних кампаній Кремля: розповсюджувати ці вигадки на тлі маршу солідарності в столиці Молдови. Такі безпідставні й голослівні твердження покликані грати на гомофобних настроях, викривлено зображуючи активістів і прихильників спільноти ЛГБТІК+ як маріонеток НАТО в геополітичних іграх. Експлуатація гомофобних настроїв — усталений метод прокремлівської дезінформації.
- Майстерно видаючи бажане за дійсне, Кремль також заявив, що Росію нібито підтримує світова більшість. Цю тезу було озвучено як відповідь на заяву Верховної представниці ЄС Каї Каллас про те, що «Росія становить загрозу для глобальної безпеки на 360 градусів». Проте реальність зовсім інша. Генеральна Асамблея ООН неодноразово засуджувала вторгнення Росії в Україну. Росію стабільно підтримує лише невелика група держав, зокрема Білорусь, Сирія та Північна Корея. Це важко назвати «світовою більшістю».
- Росія всюди бачить віддзеркалення самої себе. Тож не дивно, що Кремль транслює власний викривлений імперіалізм, зокрема стверджує, що Франція колонізує Румунію з метою підготовки до війни проти Росії. Румунія — суверенна держава, що, як член ЄС і НАТО, бере участь у багатосторонніх процесах ухвалення рішень, а не підкоряється їм примусово. Зображення демократично обраного уряду як маріонетки — ще одна характерна для прокремлівської дезінформації спроба підірвати довіру до легітимності демократичних інститутів і волевиявлення виборців, якщо вони не відповідають геополітичним інтересам Росії.
