Польські вибори очима Москви
Президентські вибори в Польщі показали, як працюють кремлівські політичні технології. В імлі гіперболічних звинувачень і неправдивих заяв виокремлювався один елемент — підрив народної підтримки України.
Першого червня в Польщі відбувся другий, і останній, тур президентських виборів 2025 року. Кандидатів було двоє: Кароль Навроцький, історик і представник консервативної партії «Право і справедливість», і Рафал Тшасковський, мер Варшави і член ліберальної партії «Громадянська платформа».
Як ми розглядали в нашій попередній статті на початку 2024 року, Польща вже давно є однією з улюблених цілей прокремлівських дезінформаторів, і останні тижні не стали винятком. Від початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну антипольська дезінформаційна діяльність Кремля є незмінно інтенсивною. Протягом 2025 року тон прокремлівських ЗМІ залишався провокаційним, вони зображували Польщу як «головного розпалювача війни» або «русофобську гієну Європи». На цьому й без того насиченому тлі президентські вибори в Польщі не спровокували значного зростання дезінформаційної активності, оскільки її рівень і так стабільно високий, як ми розглянемо далі.
У нашій серії статей під назвою «Вибори — поле бою Кремля» ми викрили основні тактики, методи й процедури прокремлівських маніпуляторів і дезінформаційних ЗМІ у зв’язку з виборами до Європейського парламенту. Ці тактики використовуються й сьогодні, тож стисло повторімо їх. Зазвичай вони охоплюють спроби прокремлівських ЗМІ очорнити лідерів ЄС; спровокувати недовіру, сумніви й розбрат; засмітити соціальні мережі хибною інформацією в намаганні налаштувати громадськість проти України; спроєціювати недоліки Росії на ЄС, аби відвернути увагу від реальної ситуації в самій путінській Росії, і, врешті-решт, спростувати результати виборів і розв’язати суперечки. Не дивно, що ці тактики знайшли відгук на нещодавніх президентських виборах у Польщі.
Зневага й ворожість до Польщі — кремлівська традиція
Напередодні виборів прокремлівські ЗМІ описували ситуацію в Польщі в жахливих тонах. Нібито Польща перебуває в глибокій кризі. Незважаючи на обіцянки президента Дуди, мільйони людей стикаються з бідністю, інфляцією та розчаруванням. Майже половина поляків ледве перебувається, тоді як виборчі перегони сповнені корупційних скандалів, іноземного втручання й протестів. Поляки в паніці знімають готівку в банкоматах, боячись економічного колапсу й фінансових обмежень. Поширення таких неправдивих наративів, очевидно, є прикладом згаданої вище тактики «проєкції». Тільки цього разу предметом проєкції є не ЄС, а Польща.
Щойно виборчі кампанії розпочалися в повному обсязі, прокремлівські ЗМІ поширили всі свої антипольські дезінформаційні наративи, знайомі нам. Вони зображували Польщу як агресивну, розпалювачку війни й русофобську країну. На додаток вона нібито має імперіалістичні, антиросійські й антиукраїнські наміри. Наприклад, одне інформагентство стверджувало, що Польща готує свої війська до превентивного удару по Росії. Але цим підлі амбіції цієї країни не вичерпуються. Інші стверджували, що Польща має територіальні претензії на Калінінградську область і навіть планує завоювання Росії.
Кремлівські політичні коментатори тільки розігрівалися. Один коментатор назвав Польщу «гієною Європи» і заявив, що країна «хвора на русофобію». Інший стверджував, що під час президентської кампанії Варшава шукала привід для розриву дипломатичних відносин із Росією. Третій звинуватив некомпетентних польських політиків у тому, що вони використовують вибори як привід для розміщення американської ядерної зброї в країні. Ще один стверджував, що Польща має імперіалістичні амбіції щодо своїх «українських партнерів» і «відчуває запах гнилої плоті» України.
Під час кампанії з’явилися три загальних дезінформаційних наративи. Перший представляв польські вибори як тіньову боротьбу між Трампом і «глобалістами Сороса». Другий прогнозував, що Україна буде стороною, яка найбільше програє в результаті польських виборів. Третій зображував обох провідних кандидатів у президенти як жорстких русофобів. Нижче ми детальніше описуємо цих три наративи.
Перший наратив: «польські вибори — це тіньова боротьба між Трампом, Брюсселем і глобалістами Сороса»
Згідно із цим прокремлівським наративом, президентські вибори в Польщі не є чесним, демократичним голосуванням. Насправді це тіньова боротьба між іноземними центрами влади, такими як президент США Дональд Трамп, Брюссель і «глобалісти Сороса». Брюссель, Берлін та американські демократи нібито стоять за Тшасковським, тоді як Трамп і прихильники проєкту «Міжмор’я» підтримують Навроцького. Польща розривається між глобалістами та євроскептиками, але їх обох об’єднує антиросійський порядок денний. Часто такі історії запозичувалися з тактики «сіяти недовіру, сумніви й розбрат» для делегітимізації виборів.
В іншій статті стверджувалося, що колишній президент США Барак Обама, американський інвестор і філантроп Джордж Сорос і глобалістські ліві намагаються сфальсифікувати президентські вибори, тоді як ЄС використовує це втручання для досягнення власних інтересів. В одному відео стверджувалося, що іноземні спецслужби використовують вибори, щоб спровокувати бійку між шахраями та збоченцями, які фінансуються за брудні гроші. Тим часом польські виборці — це, нібито, вівці зі стокгольмським синдромом.
Щодо ЄС прокремлівське інформагентство заявило, що європейські еліти не змиряться з поразкою ліберальних сил у Польщі, оскільки Європа рухається до тоталітарної ліберальної диктатури. Проте, якщо переможе Навроцький, Європейська Комісія та прем’єр-міністр Туск «організують битву» або оскаржать легітимність його перемоги.
Більше розборів подібних випадків дезінформації про несуверенну маріонеткову Польщу дивіться тут.
Другий наратив: «Україна — сторона, яка найбільше програє в результаті польських виборів»
Прокремлівські ЗМІ також стверджували, що Україна зазнає найбільшого програшу після польських виборів незалежно від їхнього результату. Будь-який новий президент Польщі нібито виступатиме проти України.
Прикладів було безліч. В одній статті стверджувалося, що антиукраїнські настрої вирішать результати виборів. Запозичуючи прокремлівську тактику налаштування громадськості ЄС проти України, інша стаття зображувала поляків такими, що втомилися підтримувати Україну. Коментатор статті стверджує, що ультраправі набирають силу, оскільки приплив українських біженців і безкоштовна підтримка України посилили їх підтримку. Інша стаття зображує двох провідних кандидатів у президенти, які раптово почали конкурувати один з одним у своїй антиукраїнській риториці. Вони нібито роздратовані президентом України Володимиром Зеленським та українськими біженцями. Нарешті, у статті стверджувалося, що в Києві спалахнула істерія через поширення антиукраїнських настроїв серед польських правих сил.
Докладніше про дезінформацію, яка намагається створити напруженість між Польщею та Україною, читайте тут.
Третій наратив: «однаково, хто переможе — Тшасковський чи Навроцький, обидва — затяті русофоби»
Третій наратив, цього разу з використанням тактики «спростування результатів», повторював твердження, що і Тшасковський, і Навроцький є затятими русофобами. Тож не має значення, хто прийде до влади в Польщі. Двосторонні відносини з Росією не покращаться, оскільки Варшава продовжуватиме робити агресивні антиросійські кроки.
Наприклад, у статті описано, що Тшасковський і Навроцький однаково сильно, але по-різному ненавидять Росію. Один коментатор стверджував: «Тшасковський має претензії до [Росії]», — тоді як проблеми Навроцького з Росією є «історичними». В іншій статті коментатор стверджував, що для Росії немає різниці, хто переможе на виборах. Варшава, мовляв, хоче, щоб Україна продовжувала боротьбу незважаючи ні на що. У статті стверджувалося, що два ключових кандидати в президенти є русофобами, тому результати виборів не змінять двосторонніх відносин між Москвою та Варшавою. Тим часом коментатор вдався до класичного маніпулятивного мізогінізму, порівнявши вибори з «пошуком дівчини, яка є символом жіночих чеснот, у дешевому портовому борделі». Зазвичай алгоритми соціальних мереж сприяють поширенню гніву, гарячих емоцій і люті, оскільки це збільшує трафік.
Також з’явилося кілька інших статей. В одній стверджувалося, що будь-який новий президент Польщі виступатиме за припинення мирних переговорів щодо України й за військову перемогу ЄС над Росією. Як Тшасковський, так і Навроцький підтримають будь-які антиросійські кроки. Тим часом ще одна стаття й відео зобразили Навроцького як вороже налаштованого до Росії, враховуючи його участь у знесенні пам’ятників радянським солдатам.
Більше прикладів дезінформації, де звинувачують Польщу в русофобії, дивіться тут.
«Трамп тепер є президентом Польщі»
Прокремлівські ЗМІ й коментатори вітали перемогу Кароля Навроцького 2 червня заявами про те, що Трамп фактично став президентом Польщі. У статті зроблено висновок, що перемога Навроцького знаменує собою початок того, що в сприйнятті Москви називається «трампізацією» Європи. У статті йдеться про те, що перемога Навроцького є ляпасом Брюсселю й подарунком президенту Трампу.
Висміювання ЄС і пророкування його «неминучого розпаду» є ще одним улюбленим наративом Москви, тому ця заява натякає на те, що ЄС втрачає вплив, і в статті робиться висновок: «“Трампізація” Європи розпочалася, і хто буде наступним?»
Новий польський президент перебуває в кримінальному розшуку в Росії
Після перемоги Навроцького прокремлівські ЗМІ зазначили, що в Росії його розшукують як злочинця. У лютому 2024 року Навроцького було оголошено в розшук у Росії через його участь у «демонтажі пам’ятників Червоній Армії в Польщі».
В одній статті Навроцького назвали «ідеологом знесення радянських пам’ятників». Коментатор стверджував, що його перемога мало що змінить в польсько-російських стосунках.
У ще одному випадку застосування тактики «спростування результатів» стаття стверджувала, що обидва табори польської політики будують свою стратегію на русофобії. Тому зовнішня політика Навроцького базуватиметься на жорсткому антиросійському курсі незалежно від дій Росії. Кремль рідко коли втрачає нагоду заявити про свою жертовність.
Не дайте себе обманути!
