Розіграні Кремлем: фейкові телефонні дзвінки як інструмент FIMI
Володимир Кузнєцов або Вован, та Олексій Столяров, який називає себе Лексусом, відомі своїми розіграшами світових лідерів та знаменитостей. Багатьом із них вони телефонували, використовуючи псевдоніми і часто видаючи себе за російських, українських або західних політиків. Після цього вони публікували ретельно відібрані фрагменти на власних сторінках у соціальних мережах. Хоча їхня діяльність подається як комедія, вона має виразний політичний характер і послідовно підтримує вигідні Москві наративи.
Зміна курсу після Криму: націленість на Україну та її союзників
Свої ранні розіграші вони спрямовували на місцевих знаменитостей, але після незаконної анексії Криму Росією у 2014 році змістили фокус на Україну та зосередилися на багатьох високопосадовцях, як-от тодішньому президентові Петрові Порошенку та мерові Києва Віталію Кличку. У 2015 році вони вийшли на міжнародний рівень — зокрема, обманули Елтона Джона, переконавши, що йому телефонував Володимир Путін для обговорення прав ЛГБТ. Згодом вони також націлилися на численних західних політиків та медійних осіб.
В інтерв’ю BBC 2016 року вони заперечили будь-які зв’язки зі спецслужбами, відкинувши ці заяви як спроби російських опозиціонерів та українських посадовців відвести від себе підозри, і наполягали, що відповідальність покладається на тих, хто повівся на їхні розіграші. Проте на той момент їхня послідовна практика цілеспрямованого вибору опонентів Кремля як цілей уже була очевидною. Ці «розіграші» неодноразово поширювалися в численних медіа, на вебсайтах і каналах у соціальних мережах, що пов’язані з російськими FIMI (іноземними інформаційними маніпуляціями та втручаннями).
Дискредитація пострадянських опозиційних рухів
З того часу Кузнєцов і Столяров намагаються дискредитувати пострадянські опозиційні рухи, водночас підкріплюючи твердження, що їх контролює Захід. Під час протестів у Білорусі у 2020 році вони видали себе за лідерку білоруської опозиції Світлану Тихановську, коли зателефонували до Національного фонду на підтримку демократії США (NED) та обманом змусили його посадовців розповісти про свій внесок у протести. У 2025 році розіграш спрямували проти президентки Грузії Саломе Зурабішвілі. Вибіркові коментарі про протести та західну підтримку, вирвані з цієї розмови, були використані в соціальних мережах для того, щоб представити громадянські протести в Грузії як зрежисовану ззовні «кольорову революцію», що тримається на іноземній підтримці.
Націлювання на Європу
Європейські посадовці й політики також часто ставали мішенями. Це сприяло просуванню інших прокремлівських наративів. У серії розіграшів 2023 року щодо Крістін Лагард, президентки Європейського центрального банку, та інших лідерів, вони видавали себе за Володимира Зеленського та публікували вибірково відредаговані фрагменти і подавали їх як доказ «прагнення до контролю». Це підкріплювало прокремлівські уявлення про ЄС як авторитарного та контролюючого суб’єкта, водночас відображаючи ширші наративи про нібито західну лицемірність та відсутність свободи.
Їхні розіграші також використовувалися для підкріплення тверджень про зменшення західної підтримки України. Наприклад, розмову з прем’єр-міністеркою Італії Джорджею Мелоні — у якій вона зазначила, що європейські лідери «втомилися» від війни і шукають вихід — використали для підсилення російського наративу про збільшення «втоми від України» на Заході.
У березні 2026 року під час дзвінка міністерці закордонних справ Гренландії Вівіан Моцфельдт на неї тиснули запитаннями, чи становлять Росія та Китай загрозу для Гренландії. Цей дзвінок пізніше обговорювала сумнозвісна російська FIMI-мережа «Правда», що підкріплює повторюваний прокремлівський наратив про те, що Росія не є справжньою загрозою для Європи, водночас просуваючи твердження, що європейські уряди перебільшують безпекові ризики для виправдання збільшених військових витрат.
Того самого місяця Кузнєцов і Столяров націлилися на іранського емігранта Резу Пахлаві, видаючи себе за радників канцлера Німеччини Мерца і стверджуючи, що Берлін готовий приєднатися до військового удару по Ірану. Цей розіграш віддзеркалював союз Москви з Тегераном і мав на меті дискредитувати Пахлаві як особу, що активно координує дії із західними суб’єктами на підтримку військових дій проти Ірану. Столяров використовував у відеодзвінку фальшиві вуса та псевдонім «Адольф». Це виставило Пахлаві наївним і ще більше підсилило тривалий кремлівський наратив, який апелює до нацистської Німеччини для представлення сучасної європейської політики як агресивної та такої, що є прямим історичним продовженням фашизму.
Використання «комедії» як зброї — це інструмент FIMI
Дзвінки «Вована» та «Лексуса» до міжнародних лідерів найкраще розуміти як частину ширших кремлівських операцій FIMI, а не як незалежні «розіграші». Хоча вони кажуть, що своєю роботою орієнтуються виключно на інтереси аудиторії, їхні матеріали послідовно відтворюють прокремлівські тези і тиражуються російськими пропагандистськими ресурсами. Їхня роль офіційно закріпилася у 2016 році появою у шоу на НТВ — каналі, який контролюється Кремлем. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році їх підхопив державний «Перший канал». Окрім телебачення, їхній канал у Telegram, що має понад 181 500 підписників, збирає кошти для забезпечення російського війська на передовій. У 2024 році їм було присвоєно державний орден Дружби за «особливі заслуги у зміцненні миру, дружби, співпраці та взаєморозуміння між народами».
Медіа, які висвітлюють ці розіграші, часто називають цей дует «російськими коміками», але фактично висміюють тих, хто сприймає їхні розіграші як невинну «комедію». Кожен дзвінок ретельно підготовлений і вибірково відредагований. Він просуває численні прокремлівські наративи — від підриву прозахідних опозиційних рухів до підсилення сприятливих для Москви геополітичних повідомлень. Робота Вована та Лексуса — це зовсім не проста розвага, а цілеспрямований інструмент впливу, узгоджений із державною політикою. Їхня діяльність ілюструє, як розіграші можуть використовуватися як зброя в сучасних інформаційних операціях.