Труднощі з відліком часу
Цього тижня світ відзначив третю річницю українського спротиву та безпрецедентної стійкості перед повномасштабною війною Росії проти України. Європейські лідери зібрались у Києві, щоб висловити підтримку Україні та вшанувати її стражденний і водночас героїчний опір, що розпочався 24 лютого 2022 року. На порядку денному саміту лідерів G7 були заяви й публічні виступи представників ЄС, які віддали належне відмові України відступати перед навмисним і безпричинним вторгненням Росії — найбільшою війною в Європі з часів Другої світової.
На третю річницю війни в прокремлівських телестудіях, як то кажуть, було чути лише цвіркунів, що абсолютно не схоже на початковий тріумфальний тон Москви. Виглядало так, наче повномасштабної війни ніколи й не було, а є лише «спеціальна воєнна операція», яку нібито спровокувала Україна та яка аж ніяк не стосується Росії.
Кремлівські поширювачі дезінформації ретельно обходили цю тему, не визнаючи трьох років війни. Натомість вони сфокусувалися на критиці санкцій ЄС і створенні ілюзії економічного процвітання Росії. Навіть більше, вони також посилено паплюжили Україну або ж намагалися виставити себе жертвою, звинувачуючи Європу в агресивних намірах.
Той самий когнітивний дисонанс щодо санкцій
На додачу до своєї підтримки України, ЄС також ухвалив 16-й пакет санкцій проти Росії. Він спрямований на стратегічно важливі галузі російської економіки, як-от енергетику, торгівлю, транспорт, інфраструктуру й фінансові послуги.
У відповідь кремлівська дезінформаційна машина знову взялася за старі наративи про санкції. Традиційна бравада не обходилася без заяв про те, що, як і попередні 15 пакетів, ці заходи аж ніяк не вплинуть на російську економіку. Деякі пропагандисти намагалися підкреслити начебто розкол між ЄС і США в питанні санкцій або поставити під сумнів єдність самого Євросоюзу. Інші, на кшталт речниці МЗС Росії Марії Захарової, знову повторили старе дезінформаційне кліше про те, що санкції завдають шкоди передусім самому ЄС, а не Росії, або ж представили їх як вияв «русофобії». Кліше Захарової спрямовані не лише на внутрішню аудиторію, але й на міжнародну спільноту, щоб відволікти увагу від хиткої російської економіки.
Загальний прийом прокремлівських маніпуляцій щодо санкцій — повідомляти про окремих осіб або галузі, уникаючи визнання того факту, що санкції спрямовані саме на Росію як державу. Кремль прагне створити відчуття, що Росії немає про що хвилюватися.
Європа — новий «лиходій» у місті
Звісно, навіть найвідоміші прокремлівські політтехнологи, які стали жертвами самообману, не можуть оминути теми 24 лютого 2022 року й трьох років війни. Закони фізики незмінні, а час невпинно спливає незалежно від того, чи визнає це Кремль.
Тож, аби згадувати про очевидне, не визнаючи його, більшість прокремлівських ЗМІ сфокусувалися на потоці міжнародної підтримки України на тлі подій 24 лютого, щоб представити Україну як безнадійну, очорнити тих, хто підтримує Київ, і зобразити Росію як справжню жертву.
Утім, наразі у цій риториці з’явився новий «лиходій». Якщо раніше Кремль здебільшого звинувачував в агресії аморфний «колективний Захід» або НАТО, то тепер Москва побачила можливість розколоти трансатлантичну єдність. Вона активно створює образ Європи як головного агресора й розпалювача війни.
Фальшиве позиціонування себе як жертви є давньою тактикою Кремля, яка дає йому змогу перекладати відповідальність за розв’язану три роки тому війну на інших. А тепер, імітуючи прагнення до миру задля підриву міжнародної підтримки України, кремлівські поширювачі дезінформації намагаються безпідставно створити хибний образ Європи як агресора.
Час спливає… але не для України
Кремль відчайдушно прагне нав’язати світу думку, що час працює на користь Росії. Кремлівські політтехнологи можуть мати проблеми з відліком часу, однак кількість втрат, яких Росія зазнала за три роки війни, є не менш промовистим показником, ніж дати в календарі.
Міф про непереможність Росії, що є основою цього оманливого наративу, тріщить по швах. Доказом цього слугує також те, що високопосадовці Кремля в терміновому порядку вирушили до Ер-Ріяда, аби скористатися першою-ліпшою можливістю вивести Росію з війни, яку вона ж і розпочала три роки тому.
Не дайте себе обманути! Раптова «дипломатична активність» Кремля спрямована не на досягнення миру, а лише на збереження захоплених Росією територій та уникнення неминучої економічної кризи. Час насправді спливає, але не для України. Три роки українського спротиву й незламності є найкращим доказом цього.
Інші теми цього тижня на радарі EUvsDisinfo
- Країни Балтії. Кремль давно використовує енергоресурси Росії як інструмент впливу, шантажу й навіть примусу. Ми неодноразово висвітлювали одвічний аспект дезінформації в спробах Москви перетворити енергію на зброю. Тож остаточне від’єднання країн Балтії від енергосистеми, що з’єднувала їх із Росією та Білоруссю (BRELL), не стало сюрпризом: Кремль традиційно відреагував стандартними дезінформаційними наративами, заявляючи, що це призведе до економічної катастрофи. Наприклад, інформаційне агентство ТАСС стверджувало, що вихід Литви з BRELL зашкодить її економіці. Однак ще в травні 2022 року країни Балтії припинили закупівлю електроенергії з Росії, а від’єднання було суто технічним заходом для регулювання частоти й не мало значного економічного впливу. Під’єднання до енергосистеми ЄС збільшує енергетичну незалежність, а також знижує ризик перебоїв з боку Росії.
- Німеччина. Якщо Кремль на чомусь і розуміється, то це на втручанні у виборчий процес. Дивна вистава, яку Росія видає за вибори, зазвичай супроводжується відвертими фальсифікаціями, тоді як вибори в інших країнах часто стають головною мішенню для інформаційного маніпулювання й операцій втручання Кремля. Така ситуація також спостерігалася під час недавніх виборів до німецького Бундестагу. Інформаційні маніпулятори Кремля намагалися сіяти розбіжності й спотворювати сприйняття подій упродовж декількох тижнів перед виборами. Утім, втручання не припиняється й після підрахунку голосів. Наступний етап традиційно полягає в спробі відкинути результати, якщо вони не відповідають інтересам Кремля. І ось, як і слід було очікувати, пропагандистські рупори Кремля тепер поширюють неправдиві заяви про те, що бюлетені партії «Альтернатива для Німеччини» (АдН) було знищено під час виборів у Німеччині. Безперечно, ці твердження є безпідставними. Їх спростували спеціалісти з перевірки фактів Deutsche Welle, звіти німецького інформагентства BILD, а також заяви державної посадової особи на виборах із Гамбурга. До речі, аналогічні твердження вже звучали з вуст Москви й після виборів до Європейського парламенту в червні 2024 року (див. нашу серію тут).
- Україна. Головний принцип дезінформації Кремля можна сформулювати так: коли сумніваєшся, звинувачуй опонентів у нацизмі. Ми постійно документуємо використання Кремлем нацизму як зброї інформаційного маніпулювання. Та попри все ця тактика залишається однією з головних для кремлівських рознощиків дезінформації, особливо коли йдеться про Україну. Тож, коли ми чуємо абсурдні заяви про те, що нацистська Німеччина є ідеологічним попередником сучасної нацистської України, ми розуміємо, що це абсолютна нісенітниця. Одержимість Росії представленням України в образі нацистської держави слугує для виправдання вторгнення, що триває, і відволікання уваги від її власного історичного багажу. Кремль уже давно безцеремонно поводиться з історією, щоб зміцнити власну легітимність, особливо щодо свого минулого, пов’язаного з Другою світовою війною.
