Остерігайтеся невідповідності: слова Москви на ГА ООН проти її дій

9 вересня Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй (ГА ООН) відкрила свою 80-ту сесію вже зі знайомими темами: мир, розвиток і права людини. У хід іде кремлівська пропагандистська машина, гучно заявляючи про підтримку цих благородних ідеалів, але водночас продовжуючи працювати над їхнім підривом.

Поки ГА ООН починає роботу, Кремль нагадує про свої улюблені наративи — проєкцію, заперечення та відволікання уваги, знову розгорнуті перед світовою аудиторією.

«Немир» і «деприпинення» вогню

Мало що є більш цинічним, ніж ритуальні заклики Кремля до миру. Путіну подобається водити за ніс якогось західного політика розмитими розмовами про переговори. Але його зустріч 15 серпня на Алясці з президентом США Дональдом Трампом, після якої відбулися масштабні атаки російських дронів і ракет проти України, знову показує, що кремлівський «мир» насправді означає лише повну капітуляцію України.

У паралельному всесвіті кремлівських FIMI саме Зеленський нібито жадає війни, а Захід отримує вигоду від затягування конфлікту. У цій фантазії Велика Британія та ЄС є головними перешкодами на шляху до миру. Москва, звісно, хоче нав’язати мир на своїх умовах — бажано протягом кількох місяців.

Факти ж свідчать про протилежне. З лютого 2022 року Кремль звинувачує Київ і західні країни в саботажі миру, який сама ж Росія зруйнувала, водночас зображаючи оборонну допомогу Україні як ескалацію. Насправді Росія виявляє мало інтересу до реальних переговорів, оскільки Путін, переконаний у перевазі Росії на полі бою, продовжує висувати дедалі абсурдніші ультиматуми. Ця перевага може бути значною мірою перебільшеною. Попри всі руйнування, завдані російськими військами, з листопада 2022 року вони захопили менше ніж 1 відсоток території України. Згідно з одним із звітів, під час нещодавньої кампанії під Куп’янськом російські війська просувалися повільніше, ніж союзні армії під час битви на Соммі в Першій світовій війні, і зазнавали великих втрат серед особового складу й матеріально-технічного забезпечення.

Вечірка закінчилася

Ще один вічний наратив Кремля — що санкції ЄС проти Росії завдають більше шкоди Європі, ніж Росії, і нібито навіть зміцнили російську економіку. Деякий час Москва підтримувала цей фасад. ВВП зріс на 4,3 відсотка у 2024 році, майже виключно завдяки військовому виробництву. Але цивільна промисловість перебуває в стагнації, тоді як військова машина зростає.

Санкції вдарили по енергетиці, фінансах і технологіях, спричинивши інфляцію, дефіцит і бюджетну напругу. Зростання сповільнюється до прогнозованих 1,7 відсотка у 2025 році й 1,2 відсотка у 2026 році. Відсоткові ставки залишаються надзвичайно високими — 18 відсотків, внутрішній попит падає, а оборона й безпека тепер поглинають понад 40 відсотків бюджету.

З падінням цін на нафту й скороченням податкових надходжень дефіцит зростає. Витрати на оборону не будуть скорочуватися, але чиновники вже готують росіян затягнути паски. Путін поки що може фінансувати війну, але рахунки накопичуються.

Росія — захисниця країн, які вона не окупувала (поки що)

Москва продовжує зображати себе захисницею країн «глобального Півдня» від західного «залякування». Прокремлівські ЗМІ вихваляють БРІКС як успішніший за будь-який аналогічний західний блок і стверджують, що Захід розглядає його як загрозу. Вони постійно звинувачують Міжнародний кримінальний суд у подвійних стандартах і навіть закидають Великій Британії та іншим країнам грабіж культурних артефактів у державах Глобального Півдня та в Україні, тоді як сама Росія намагається стерти українську ідентичність на окупованих територіях.

Насправді ж усе інакше. Росія здійснила військову інтервенцію в Сирії, розпалювала нестабільність у Латинській Америці, підтримувала перевороти в Сахелі, втручалася у вибори в Африці й проводила стратегію «захоплення держави» в Центральноафриканській Республіці й інших африканських країнах. Якщо це захист, то утиски мають бути справді жорсткими. Тим часом БРІКС — це неформальне об’єднання без установчого договору, без секретаріату й без штаб-квартири. Його члени мають різні програми, і Москва будує ілюзії, якщо думає, що може використати цю групу як інструмент для власних цілей. Щодо МКС, можливо, Кремль просто сердиться через ордер на арешт Путіна.

Зброя масової дезінформації

Російські чиновники також поширювали дезінформацію, стверджуючи, що Україна масово виробляє хімічну зброю і застосовує її на полі бою. Одне російське федеральне інформагентство повідомило, що Москва офіційно закликає Організацію із заборони хімічної зброї (ОЗХЗ) розслідувати нібито використання Україною хлорпікрину, речовини задушливої дії, що доставляється дронами.

Вибраний для цього час був показовим. Ці твердження з’явилися саме тоді, коли достовірні звіти підтвердили, що російські війська самі ж застосовують хімічні речовини на передовій. Згодом ОЗХЗ та європейські спецслужби підтвердили отримані дані, і США вже звинувачували Росію у використанні хлорпікрину у 2024 році. У липні 2025 року європейські спецслужби повідомили, що Росія збільшила його застосування.

Діти як трофеї війни

На жаль, один із постійних прокремлівських дезінформаційних наративів стосується українських дітей. За даними Національного інформаційного бюро України, підтвердженими міжнародними організаціями, понад 20 000 українських дітей були ідентифіковані як депортовані, багатьох віддали на незаконне всиновлення замість возз’єднання з їхніми родинами. Навряд чи це дії, які можна асоціювати з миром, розвитком і правами людини.

Російські федеральні ЗМІ все заперечують і відкидають, називаючи ці звіти українською дезінформацією та стверджуючи, що викрадення — це лише евакуація дітей із зон бойових дій. Однак ООН та інші організації підтвердили правду: примусова депортація дітей окупаційною владою є воєнним злочином. Багато дітей було викрадено, незаконно переміщено або примусово всиновлено. Інші стикаються з утратою ідентичності, ідеологічною обробкою, переслідуваннями й перевихованням. Дехто зазнає мілітаризації, зміни персональних даних, арештів або, що ще гірше, смерті під час утримання. МКС видав ордери на арешт Путіна і його так званої Уповноваженої з прав дитини Росії Марії Львової-Бєлової за їхню роль у цьому.

Причину таких переміщень нескладно зрозуміти. Росія стикається з демографічною кризою, яку поглиблюють значні військові втрати. Ідея, вочевидь, така: нам потрібні люди, то давайте заберемо їх в інших. Це варварська логіка, якою керуються ті, хто не має морального компаса. Стратегія, яка є насмішкою над ідеалами, які Росія нібито збирається захищати на ГА ООН.

Не дайте себе обманути.

Цього тижня також на нашому радарі

• Прокремлівські ЗМІ поширюють конспірологічну теорію про те, що Київ організував убивство лідера Майдану Андрія Парубія як «внутрішню справу». Насправді українська влада заарештувала підозрюваного зі Львова, якого примусили до злочину російські спецслужби. Звинувачення проти України — звична тактика Кремля, щоб посіяти сумнів і перекласти відповідальність.
• Після удару Росії по Києву, який пошкодив будівлю Делегації ЄС та офіс British Council, прокремлівські ЗМІ поспішили заявити, що удар завдала не Росія, а українська система ППО. Знайомий хід: зняти відповідальність із Москви й посіяти сумнів в українській обороні. Насправді свідчення очевидців і звіти незалежних ЗМІ підтверджують, що пошкодження були спричинені саме бомбардуванням Києва Росією. Наратив про «українську ППО» — чергова спроба Кремля розмити відповідальність за власні атаки.
• Прокремлівські ЗМІ стверджують, що «Коаліція охочих» планує «окупацію» України в стилі НАТО, закликаючи створити демілітаризовану зону на кшталт Косово з кількома «лініями оборони» та з «миротворцями» ЄС. Насправді ця коаліція об’єднує до 35 країн, які підтримують суверенітет України й готові забезпечити гарантії безпеки, включно з потенційними силами запевнення, але на основі дипломатичних ініціатив, а не окупації. Цей наратив покликаний дискредитувати західну підтримку й зобразити Україну як маріонетку в антиросійській змові.