Росія — рай для жінок?

Чи траплялося вам у стрічці натрапити на глянцеве відео, яке обіцяє просте щастя: сім’ї нібито процвітають без зусиль, жінки сяють упевненістю, а гендерних проблем начебто не існує?

Дедалі більше ютуберів і лайфстайл-коментаторів, яким часто платить Кремль, змальовують Росію саме так. За їхніми словами, це рай, у якому досягнуто «ідеального балансу» між консерватизмом і фемінізмом. Російські жінки — кажуть вони — поєднують відданість родині з амбіціями: дбають про зовнішній вигляд, працьовиті та надійні.

Сюжет знайомий: російські жінки нібито більш щасливі, більш задоволені своїм життям і більш вільні, ніж жінки на Заході. Традиційні гендерні ролі подаються не як обмеження, а як вибір, що розширює можливості. У такий спосіб гендер перетворюється на інструмент м’якої сили, оформлений для аудиторії, яка розчарувалася поляризованими дебатами у власних країнах.

Для прикладу згадаймо Марію Бутіну — нині депутатку Держдуми РФ, яку раніше депортували зі США після засудження за діяльність як незареєстрованої іноземної агентки. В інтерв’ю прихильним до неї інфлюенсерам вона представляє Росію як «дружнішу до жінок» порівняно зі США чи ЄС і навіть як «країну вибору і свободи для жінок».

Така символіка поширюється і в Міжнародний жіночий день. Поки в багатьох країнах 8 березня підкреслює незавершену боротьбу за рівні права, у Росії ж прагнення до рівноправ’я жінок — м’яко кажучи — не заохочується, і цей день натомість переважно подається як свято традиційної жіночності з квітами, компліментами та жестами люб’язності. Прокремлівські FIMI підсилюють цей контраст, поєднуючи образи спокійного побуту з сенсаційними кадрами агресивного фемінізму на Заході. Послання просте: за кордоном — нестабільність, удома — гармонія.

Привабливість такого підходу зрозуміла. Але те, що виглядає як звичайний лайфстайл-тренд, насправді має стратегічну мету — формувати уявлення про Росію далеко за її межами.

«Консервативні цінності» проти жорстких демографічних розрахунків

Останнім часом уряд Росії дозволив цілим сім’ям, які відкидають «деструктивну неоліберальну ідеологію» у своїх країнах, іммігрувати до РФ за так званими «візами спільних цінностей». Наратив про Росію як захисницю сімейних цінностей і традиційних гендерних ролей активно підсилюють державні канали. Проте він різко контрастує з реальністю авторитарної держави, яка веде війну проти сусідньої країни й дедалі активніше намагається диктувати жінкам, як їм жити.

Однією з головних проблем уряду стало падіння народжуваності: населення Росії скорочується вже протягом багатьох років, а значні втрати війни в поєднанні з хвилею людей, які тікають від призову до армії або політичних репресій, поглибили кризу. У відповідь уряд запровадив низку заходів, які грубо втручаються в приватне життя і мають на меті спонукати жінок народжувати більше дітей.

Обмеження вибору жінок…

Жінки, які хочуть зробити аборт, зазнають тиску під час обов’язкових консультацій із психологом і змушені чекати до тижня, перш ніж ухвалити остаточне рішення. Лікарям пропонують матеріальне заохочення в розмірі до 20 000 рублів (приблизно 11 000 гривень) за кожну пацієнтку, яку вони переконали не робити аборт. У кількох регіонах уряд також заохочує підліткову вагітність одноразовими виплатами в розмірі до 150 000 рублів (приблизно 84 000 гривень). Прихильники цієї політики стверджують, що вона має на меті допомогти молодим дівчатам, які опинилися в скрутному становищі. Однак критики застерігають, що школярки з соціально незахищених родин можуть спокуситися сумою, яку сприйматимуть як значні гроші, або навіть зазнати тиску з боку своїх сімей, щоб народити дітей у ранньому віці, що зменшить їхні шанси завершити освіту та обмежить можливості в подальшому житті. Але якщо судити з недавнього випуску «Прямої лінії» з Володимиром Путіним, де він висловився на користь підліткових шлюбів, для «справжнього патріота» народження дітей має бути важливішим за такі турботи.

…але не пропаганди.

Заява Путіна — це лише верхівка айсберга грубої пронаталістської пропаганди, яка зараз пронизує російський суспільний простір. Законодавці та чиновники різних рівнів висунули чимало дивних пропозицій, покликаних заохотити молодих жінок народжувати більше дітей. Наприклад, їх закликали ставити народження дітей вище за університетську освіту чи успішну кар’єру і пропонували носити мініспідниці в сонячні дні для підвищення народжуваності. У 2024 році Державна дума прийняла закон, що забороняє «пропаганду ідеології чайлдфрі», яка визначається як «інформація, що заохочує людей відмовлятися від народження дітей або представляє бездітність як соціально рівноцінну альтернативу народженню дітей».

Наративи, що представляють країну як захисницю «традиційних сімейних цінностей», ігнорують незручну правду: рівень розлучень у Росії — один із найвищих у світі. За даними 2023 року, 74 % усіх шлюбів закінчуються розлученням. Замість програм підтримки або консультаційних послуг влада знову реагує каральними пропозиціями, такими як накладення штрафів до 100 000 рублів (близько 56 000 гривень) або навіть обов’язкова служба на передовій для тих, хто хоче розлучитися, як запропонував депутат Держдуми Віталій Мілонов. Деякі депутати також висловилися за те, щоб таврувати фемінізм як «екстремістську ідеологію», заявивши, що він є шкідливим іноземним впливом, імпортованим із Заходу, і призводить до зростання рівня розлучень.

«Б’є — значить любить» (російське прислів’я)

Кілька років тому та сама Держдума провалила ухвалення законопроєкту, який довго обговорювали, спрямований на боротьбу з домашнім насильством. Натомість там проголосували за декриміналізацію деяких форм домашнього насильства, як-от побиття, що не призвели до переломів кісток. Відтоді ситуація лише погіршилася: російські чоловіки, які пережили крайнє насильство на українському фронті, повертаються додому — і це насильство повертається разом із ними. Незалежні медіа відзначають зростання насильства проти жінок, пов’язаного з чоловіками, які раніше служили або все ще служать на фронті, хоча більшість випадків, ймовірно, не фіксуються в офіційній статистиці. До чоловіків, яких притягають до відповідальності за домашнє насильство, ставляться поблажливо, а суди часто призначають незначні покарання або взагалі їх не призначають, посилаючись на їхній статус ветеранів. Навіть державна пропаганда не може ігнорувати проблему післявоєнної травми та пов’язаного з нею домашнього насильства: висловлювання ведучого ток-шоу, який закликав жінок терпіти насильство від партнерів, що воювали на війні, викликало обурення.

Усе це різко контрастує з фантазією про Росію, яку просувають держава та прокремлівські діячі. За відшліфованим образом щасливих сімей і сильних жінок ховається щось набагато темніше: уряд, який змушує жінок народжувати дітей, демонізує фемінізм та послаблює механізми захисту жінок від домашнього насильства. Держава навіть закриває очі на насильство, особливо коли його вчиняють ветерани війни. Можна сказати, що Росія є «дружньою» до жінок лише тією мірою, якою вони служать державі. Передусім як матері майбутніх солдатів і як дружини тих, хто нині перебуває на передовій. Але лише за умови, що вони не ставлять занадто багато запитань про те, що сталося з їхніми синами чи чоловіками.

Замість того щоб надавати реальну підтримку сім’ям або боротися з основними причинами зниження народжуваності та розпаду сімей, російська влада вдається до пропаганди, моральних нотацій і покарань. Розрив між образом Росії як захисниці традиційного сімейного життя і реальністю, з якою стикаються жінки, дедалі зростає.