«Безсмертний полк»: привласнені державою спогади з метою мобілізації
З наближенням 9 травня Росія готується до щорічного святкування «Дня Перемоги», присвяченого 80-річчю закінчення Другої світової війни. Ми пропонуємо серію статей, які допоможуть вам краще підготуватися. Ознайомтесь із першою, другою, третьою та четвертою статтями серії.
Центральне місце у святкуванні 9 травня посідає марш «Безсмертного полку». Очікується, що Путін створить «нових героїв», сфабрикувавши пряму спадкоємність від Другої світової війни до агресії Росії проти України.
Те, що починалось як особистий спосіб ушанування членів родини, які воювали в Другій світовій війні, перетворилося на потужний символ керованого державою патріотизму й соціальної мобілізації, а його траєкторія розкриває багато про те, як Кремль маніпулює історичною пам’яттю.
Від збереження пам’яті на рівні широких мас до державного ревізіонізму
Згідно з повідомленнями, ідея «Безсмертного полку» виникла серед простих людей у Томську приблизно у 2012 році. Його концепція викликала глибокий резонанс серед людей: громадяни марширували, тримаючи портрети своїх родичів часів Другої світової війни. Це був потужний особистий акт пам’яті, оскільки живих ветеранів залишалось дедалі менше.
Розуміючи потенціал цієї ініціативи, російська держава швидко прийняла й підтримала її. Це перетворило «Безсмертний полк» на масове, схвалене Кремлем видовище, активно рекламоване федеральними інформагентствами як прояв національної єдності й шанування минулого.
Проте прийняття на рівні держави змістило тему «Безсмертних полків». Марші стали меншою мірою присвячені збереженню особистої пам’яті й більше — просуванню конкретних, створених державою наративів, як-от зображення перемоги над нацизмом переважно як досягнення Росії та применшення жертв інших учасників, зокрема українців, які втратили близько восьми мільйонів людей під час Другої світової війни, у той час як шість мільйонів українців боролися з нацизмом.
Хибні спогади слугують потребам мобілізації
«Безсмертний полк» став ключовим інструментом у намаганні побудувати культ навколо «великої перемоги». У 2018 році Путін марширував попереду параду в Москві. Це забезпечило візуально потужний спосіб мобілізації населення, пов’язуючи шанування дідів із відданістю сучасній державі та її лідеру.
Проте питання щодо автентичності затьмарили масовий масштаб маршу. Протягом багатьох років з’являлися численні повідомлення про те, що на студентів і державних службовців чинили тиск або мобілізували для участі, іноді носіння фотографії незнайомців лише для того, щоб забезпечити неймовірні натовпи людей для камер. Марші перетворилися на виставу, організовану для внутрішнього споживання, спрямовану на перекручування спільних спогадів і зміцнення підтримки режиму.
Цікаво, що масштабні марші з особистою присутністю були раптово скасовані у великих містах у 2023 й 2024 роках, офіційно через незрозумілі «причини безпеки». Багато спостерігачів підозрювали, що справжньою причиною була чутливість до висвітлення значних втрат у війні в Україні, побоюючись, що неконтрольовані публічні прояви недавніх втрат могли б порушити офіційний наратив на той час.
Нова брехня вплітається в стару
Проте цей рік ознаменувався суттєвим змінами. Масштабні марші, зокрема «Безсмертного полку», знову заплановано по всій Росії на 80-ту річницю закінчення Другої світової війни. Відновлення відбувається в умовах посиленої цензури й пропагандистського клімату, як детально описано в нашому розвінчанні нещодавніх випадків дезінформації. У своїх фальшивих та абсурдних наративах російські державні пропагандистські рупори показують європейські дії як агресивні, а попередження, пов’язані зі святкуванням «Дня Перемоги» 2025 року, — як доказ відродження «європейського нацизму» і ворожості.
Що критично важливо, що це відновлення супроводжується конкретною директивою «згори»: адміністрація Путіна дала вказівку організаторам підкреслити паралель між «спеціальною воєнною операцією», або, як ми її знаємо, повномасштабним вторгненням в Україну, і «Великою Вітчизняною війною», частиною Другої світової війни 1941–1945 років, висловлюючись мовою російських ревізіоністів.
Метою цього року є поєднати пам’ять про Другу світову війну з відзначенням «нового покоління героїв» часів повномасштабного вторгнення Росії в Україну. Марші «Безсмертного полку» слугують фоном для виховання почуття спільної національної долі, що вкорінене в ревізіоністське бачення минулої «військової слави», заохочуючи до прийняття сучасних жертв.
На практиці цей підхід спрямований на переплетення усталених ревізіоністських наративів і пропагандистських кліше, які висвітлюють Другу світову війну, з виправданнями нинішньої війни проти України. Цей зсув свідчить про те, що Путін тепер упевнений: разом зі своїм пропагандистським апаратом йому вдалося нав’язати широкій російській громадськості поточну війну як необхідність. Мета мобілізації більшої кількості росіян для участі у війні, що триває в Україні, є очевидною.
Привласнення Кремлем «Безсмертного полку»
Реорганізація «Безсмертного полку» потужно підкреслює його роль як інструмента соціальної мобілізації, адаптованої до поточних потреб Кремля.
Це вже не просто пам’ять про Другу світову війну, це активне вплітання наративу нинішньої війни в цю історичну спадщину, використання емоційної ваги, пов’язаної з конструктом «Велика Вітчизняна війна», щоб згуртувати підтримку й підтвердити легітимність сучасних воєнних дій та загиблих у них життів.
Шлях «Безсмертного полку» від збереження пам’яті широких мас до видовища, керованого державою, і до його нинішньої реорганізації, яка чітко пов’язує минулі й теперішні військові агресії, яскраво ілюструє інструменталізацію Кремлем історії та людської пам’яті.
Це показує, що Росія готова привласнювати потужні символи, навіть призупиняючи їх використання, коли їй це незручно, лише для того, щоб знову запустити їх із доопрацьованим посланням, спрямованим безпосередньо на мобілізацію підтримки своїх поточних воєнних цілей. Особиста пам’ять минулого покоління перекручується та перетворюється на паливо для воєн сьогодення.
Не дайте себе обманути!
