Від «журналістики» до FIMI: ЄС запровадив санкції проти Діани Панченко
Європейський Союз ухвалив новий пакет санкцій, спрямований на протидію постійним гібридним загрозам із боку Росії. Йдеться, зокрема, про іноземні інформаційні маніпуляції та втручання в інформаційний простір (FIMI), а також зловмисну кібердіяльність, націлену проти ЄС, його держав-членів і країн-партнерів. Останнім рішенням до санкційного переліку внесено дванадцять осіб та дві організації, що причетні до скоординованих кампаній дезінформації, пропагандистських мереж і кібероперацій та діють в інтересах російської держави.
Ці включення до санкційного списку є частиною ширших зусиль ЄС щодо протидії інформаційній війні як ключовому елементу сучасних конфліктів поряд із військовими, кібер- та економічними інструментами. Серед тих, хто потрапив під санкції в рамках цього пакету, є Діана Панченко, журналістка українського походження, яку ЄС ідентифікує як прокремлівську пропагандистку.
Пропаганда під виглядом журналістики
Панченко створює та поширює антиукраїнські, проросійські та антинатівські наративи, які майже повністю відтворюють офіційну риторику Кремля. Вона називає свою роботу «викриттям корупції», а її основними цілями є українське керівництво і, зокрема, президент Володимир Зеленський. Її контент постійно зображує українську владу як «нацистів» та звинувачує їх у зраді власного народу.
Ключовою особливістю її роботи є умисне імітування професійних новинних передач. Копіюючи візуальний стиль і тон телевізійної журналістики, Панченко подає політичну пропаганду як вірогідну журналістську інформацію — це поширена тактика в сучасних операціях впливу, спрямованих на введення аудиторії в оману та легітимізацію неправдивих наративів.
Перед початком своєї нинішньої медійної діяльності Панченко працювала на телеканалі NewsOne. Він входив до медіахолдингу «Новини», і його неофіційно контролював український політик Віктор Медведчук. Медведчук є близьким соратником Володимира Путіна і відіграв центральну роль у створенні прокремлівських медійних операцій, включно з нещодавніми зусиллями зі створення подібних ЗМІ за кордоном, як-от у Сербії.
Контент з окупованих територій та його поширення в інтернеті
Панченко також створювала контент на окупованих Росією територіях України, зокрема в Маріуполі та Донецьку. Українська влада схарактеризувала цей матеріал як пропагандистський і такий, що допомагає виправдовувати російські воєнні злочини. Роль Панченко в інформаційній війні стала ще очевиднішою, коли її контент показали в ефірі українського телебачення під час російської кібератаки, яка зірвала нормальне мовлення.
Окрім виробництва відео, Панченко підтримує значну присутність в інтернеті. Вона веде канал у Telegram з понад 400 тис. підписників та акаунт X (раніше Twitter) з приблизно 148 тис. підписників. На X вона все частіше націлюється на англомовну аудиторію через клікбейт-контент, скоординоване посилення охоплення та просування проросійських акаунтів. Ці тактики зазвичай асоціюються з операціями впливу, а не з незалежною журналістикою.
Частина ширшої відповіді ЄС на FIMI
ЄС дійшов висновку, що Панченко несе відповідальність за участь у діях, які приписуються уряду Російської Федерації і підривають безпеку та стабільність України шляхом маніпулювання інформацією та втручання в інформаційний простір. Внесення її до санкційного переліку є частиною ширшого пакета санкцій, що спрямований проти áкторів, пов’язаних із FIMI. Йдеться про осіб і структури, які беруть участь у скоординованих кампаніях дезінформації, продукуванні пропаганди та гібридних операціях в інтересах російської держави.
Після ухвалення рішення про санкції Панченко публічно розкритикувала ЄС у соціальних мережах, зобразила себе жертвою цензури та звернулася за підтримкою до Ілона Маска. У своїх дописах вона представила санкції як атаку на журналістику, а не як відповідь на скоординовану дезінформаційну діяльність.
Організації, що захищають свободу преси, та дослідники дезінформації відкинули таке трактування. Вони наголошують, що ці заходи спрямовані не проти журналістики чи політичної незгоди, а проти узгодженої з державними структурами пропаганди та інформаційної війни, яка ведеться під час поточного військового конфлікту.
Випадок Панченко ілюструє, як сучасні операції впливу все більше покладаються на осіб, що видають себе за незалежних журналістів і водночас активно поширюють авторитарні наративи. Застосовуючи санкції до таких осіб, ЄС прагне підвищити ціну участі у ворожих інформаційних кампаніях та посилити стійкість проти іноземного втручання в публічний інформаційний простір.
