Переписування історії: міф про непереможність Росії
У той час як світ відзначає 80-ту річницю завершення Другої світової війни — найбільш руйнівного глобального конфлікту, який світ коли-небудь бачив, Кремль готовий піти ва-банк, щоб використати події 9 травня для закріплення своєї переписаної версії історії.
Росія — це добро…
В інших статтях цієї серії ми вже показували, як Росія систематично переписувала історію, щоб нав’язати оманливе уявлення про те, що лише вона боролася проти Гітлера в Другій світовій війні, проводячи маніпулятивні паралелі з нинішньою агресією проти України.
Кремль навмисно апелює до пам’яті про боротьбу з нацистами, щоб повернути собі колишню славу та, що ще важливіше, обґрунтувати свою моральну вищість, водночас монополізуючи перемогу та применшуючи мужність понад 6 мільйонів українців, які воювали по всій Східній та Південній Європі за визволення світу від нацизму. Варто зауважити, що, даючи відсіч неспровокованій агресії Росії, саме цим Україна займається й сьогодні.
…а решта — нацисти
З іншого боку, Кремль також прагне навісити ярлик нациста на кожного, хто підтримує Україну або виступає проти російської агресії. Це не просто шкільні образи чи наклеп. Зображення передбачуваних супротивників як нацистів призводить до позбавлення їх людської сутності й прокладає шлях до сприйняття навмисної агресії проти них. Саме тому Кремль прагне переписати історію, аби хибно стверджувати, що сучасна Європа — це відроджений нацизм. Звісно, це абсурд, але він яскраво демонструє орвеллівську новомову Кремля: війна — це мир, а окупанти — визволителі.
Потьомкінське шоу непереможності
Для Кремля 9 травня — це не просто яскраве видовище, покликане нав’язати історичний ревізіонізм і затьмарити пам’ять про Другу світову війну, яке цинічно стверджує, що він начебто оберігає її. Це момент, коли той самий історичний ревізіонізм використовується для створення ще одного підступного міфу — багаторазово повторюваного Кремлем твердження про непереможність Росії.
За останні три роки події та паради на честь 9 травня в Росії дедалі більше перетворюються на шоу, покликане створювати образ російської винятковості й поширювати брехливу пропаганду, особливо спрямовану проти України та її прихильників, аби виправдати російську агресію. Елемент публічного видовища тут має критично важливе значення для проєціювання образу сили. Тому Кремль хапається за будь-яку можливість створити шоу на кшталт відродження сталінських парадів фізкультурників або проведення організованих державою мілітаристських мітингів на підтримку Путіна та його режиму.
Непереможність як загроза
Твердження про непереможність Росії стало ключовим елементом сучасної агресії, адже фактично воно означає, що будь-який спротив російській агресії марний, адже «Росію неможливо перемогти». У цій спотвореній логіці закладена прихована загроза. Якщо Росію не можна перемогти, будь-яка спроба зробити це обернеться для супротивника руйнівними наслідками з боку російської могутності.
До того ж Росії потрібно підтримувати міф про непереможність, щоб використовувати його в кремлівській тактиці переговорів — висувати максимальні вимоги, ставити ультиматуми й ніколи не відступати. Власне, це і є шантаж, заснований на загрозі, закладеній у міфі про непереможність.
Непереможність як заявка на статус наддержави
Крім практичного застосування міфу про непереможність для здійснення завуальованих погроз і внутрішньої пропаганди, що підтримує мобілізацію, Кремль прагне використати цей міф, щоб створити враження, ніби Росія є світовою наддержавою нарівні зі Сполученими Штатами й Китаєм. У цьому контексті змішування понять «Росія» і «СРСР» геть не випадкове. Це навмисне розмивання історії, за якого Росія й СРСР використовуються як взаємозамінні поняття.
Це також свідчить про те, що Росія фактично загрузла в менталітеті часів холодної війни, коли світ поділений на сфери впливу, а право сильного переважає над усім. Цей менталітет стає особливо очевидним, якщо подивитися на неоколоніальні, просякнуті імперіалізмом ідеї, які Кремль просуває замість справедливого й тривалого миру в Україні.
Чимало поразок у «непереможених»
Одним із ключових елементів, на який Кремль любить спиратися для підживлення міфу про непереможність, є твердження, що Росія, справжня спадкоємиця СРСР, ніколи не зазнавала військових поразок. Проте історія, схоже, свідчить про протилежне.
Якби ми були так само одержимі історією, як, згідно із заявами Путіна, одержимий нею він, ми могли би згадати Кримську війну 1853–1856 років, у якій Росія зазнала фатальної поразки від альянсу Османської імперії, Франції, Великої Британії та Сардинського королівства. Або ж можемо згадати російсько-японську війну 1904–1905 років, у якій Японія здобула беззаперечну перемогу. Або наймасштабніший приклад — Першу світову війну, після якої Російська імперія опинилася в руїнах.
Можна також звернутися до відносно нещодавнього періоду й подивитися, як діяв славетний, оснащений ядерною зброєю Радянський Союз в Афганістані в 1979–1989 роках. Так, ви вгадали. СРСР вів 10-річну кампанію, але так і не зміг здолати антикомуністичних партизанів. Можна навіть поглянути на воєнні авантюри Російської Федерації, ближчі до нашого часу, наприклад на Першу чеченську війну 1994–1996 років. Схоже, чергове твердження про непереможність Росії викликає великі сумніви.
І врешті-решт, якщо 1990-ті здаються занадто далеким минулим, героїчний український спротив повномасштабному вторгненню Росії у 2022 році й контроперація в Курській області у 2024 році напевно створюють серйозні сумніви щодо міфу про непереможність Росії у зв’язку з нещодавніми подіями.
Якщо нічого не допомагає, час діставати ядерний козир
Хоча в деяких прокремлівських заявах стверджується, що Росія бореться за благо всього людства, більшість риторики про її «непереможність» ґрунтується на неявній загрозі відплати. Це свідома ставка на використання страху. Тому не дивно, що брязкання ядерною зброєю відіграє ключову роль у підтриманні образу непереможності. Адже ніщо не лякає так сильно, як перспектива ядерного знищення.
Демонстрація ядерних ракет на параді 9 травня є невід’ємною частиною цього проєкту зі зміцнення міфу про непереможність. Проте Кремль використовує ті самі риторичні трюки та словесні маніпуляції упродовж усієї війни. Чи то вдаючи стурбованість ядерною безпекою на Запорізькій АЕС, чи то попереджаючи про небезпеку «загнати в кут Росію, яка має ядерну зброю», малювання так званих «червоних ліній» — це свідомі маніпуляції, за допомогою яких Москва використовує загрозу сили, щоб формувати міф про нібито непереможність Росії.
Очевидно, що Кремль часто й безсоромно розігрує ядерну карту як останній риторичний запобіжник, щоб відкидати будь-кого, хто ставить під сумнів міф про непереможність Росії.
Не дайте себе обманути.
