Договір СНО-III завершився, а дезінформація довкола нього триває
Кремль звинувачує інших у непродовженні договору СНО-III. Але Москва відіграла важливу роль у підриві договору задовго до його закінчення.
6 лютого 2026 року припинив дію договір СНО-III — останній чинний договір про контроль над ядерними озброєннями. Водночас Кремль розгорнув і продовжив кампанії FIMI, спрямовані на мінімізацію відповідальності Москви за припинення дії договору, перекладання провини за його завершення на зовнішніх акторів, нагнітання апокаліптичних наративів та проголошення нової ядерної багатополярності, де Росія постає як одна з великих держав.
Прокремлівські медіа заговорили про примару взаємного гарантованого знищення, зображуючи Росію як відповідального та стриманого учасника, чию ініціативу щодо продовження договору на один рік «не почули у Вашингтоні». Водночас деякі проросійські коментатори, здавалося, схвалювали появу багатополярного світу з ядерними державами, у якому домінують США, Китай і Росія.
Справді, адміністрація США не була зацікавлена у продовженні договору, аргументуючи це необхідністю нового підходу, що включає Китай. Водночас Кремль роками підривав сам договір.
Повільне згортання СНО-III
Згадаймо передісторію. Після набрання чинності 5 лютого 2011 року договір між США і Росією обмежив кількість стратегічних ядерних озброєнь, які могла розгорнути кожна сторона, та встановив граничні показники для інших стратегічних озброєнь, зокрема важких бомбардувальників. Також було запроваджено системи моніторингу з інспекціями ядерних об’єктів на місцях.
Під час пандемії COVID-19 США і Росія призупинили взаємні інспекції своїх ядерних об’єктів з міркувань охорони здоров’я. У серпні 2022 року Москва тимчасово припинила відновлення цих інспекцій — одного з ключових механізмів моніторингу договору. На той час Кремль звинувачував у цьому західні санкції, уведені після незаконного повномасштабного вторгнення Росії в Україну.
Потім, у лютому 2023 року, Кремль призупинив свою участь у договорі, хоча не вийшов з нього повністю.
Кремль брязкає ядерною зброєю
Паралельно з поступовим демонтажем своєї участі в договорі СНО-III Кремль продовжував тривалу кампанію FIMI, у межах якої Захід зображувався як рішуче налаштований спровокувати ядерну конфронтацію з Росією.
Серед іншого, проросійські медіа звинувачували західні країни в заохоченні України до здійснення актів ядерного тероризму проти Росії, стверджували, що Захід допомагає Україні створити брудну бомбу для використання проти Росії, і заявляли, що надані Україні західні танки можуть нести ядерні боєголовки.
Крім того, медіа та коментатори звинувачували західні країни в наданні Україні допомоги для потенційного нападу на російські атомні електростанції, у змовах з метою підставити Росію під звинувачення в ядерних атаках або катастрофах, а також у наданні Україні «радіоактивних речовин», які країна могла б використати проти Росії.
Прокремлівські медіа також розширювали коло звинувачень, стверджуючи, що НАТО зруйнував довіру до договору СНО-III.
Біолабораторії, брудні бомби та уявні загрози
Утім, це лише початок цієї інформаційної кампанії. Принаймні з часу першого вторгнення Росії та анексії частини України у 2014 році російські державні та прокремлівські медіа постійно просувають наративи про нібито плани західних країн застосувати зброю масового знищення проти Росії.
Масштабна кампанія FIMI вже давно хибно стверджує, що США використовують біолабораторії в усьому світі для проведення експериментів з біологічною та хімічною зброєю. Після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року ця кампанія значно активізувалася й, серед іншого, стверджувала, що американські лабораторії розробляють біологічну зброю поблизу російських кордонів, нібито з метою скорочення генофонду Росії та перетворення українських солдатів на «жорстоких монстрів».
Попри звинувачення Заходу в нібито плануванні ядерних конфліктів, кампанії FIMI водночас покликані нормалізувати культ російської ядерної могутності.
Зокрема, проросійські коментатори часто акцентували на нібито швидкості, руйнівній силі та здатності до залякування ракети «Орешник», яка може нести ядерний заряд. Дезінформаційні повідомлення стверджували, що удар ракети спричинив землетрус в Україні. Також заявлялося, що один такий удар позбавив Молдову половини її запасів газу, а розгортання «Орешника» в Білорусі є смертним вироком для Польщі. Російські медіа показали це нещодавнє розгортання в Білорусі у відео, опублікованому 30 грудня. На відео видно, як російські військові перевозять ракетні комплекси білоруськими лісами та розгортають їх. З огляду на дальність «Орешника», крок Кремля міг бути спрямований на залякування не тільки Польщі, а й інших європейських країн.
Затримка з розгортанням міжконтинентальної балістичної ракети РС-28 «Сармат» висвітлювалася подібним чином: проросійські коментатори навіть випустили музичне відео, що прославляє її потужність. Як і слід було очікувати, у відео не показано можливі невдалі тестові запуски.
Від прозорості до непрозорості
Кампанії FIMI навколо договору СНО-III та прагнення нормалізувати риторику ядерної загрози взаємно підсилюються. Разом вони формують цілісну інформаційну рамку, що знімає з Росії відповідальність за розвал режиму контролю над озброєннями, легітимізує зниження ядерного порогу в російській доктрині та формує в іноземної аудиторії сприйняття ядерного залякування як звичного явища.
Отже, завершення договору СНО-III — це не лише юридична чи дипломатична віха, а й переломний момент в інформаційній стратегії Росії. Прокремлівська екосистема FIMI переходить від прозорості у сфері контролю над озброєннями до непрозорості, сформованої інформаційними маніпуляціями, формуючи глобальне сприйняття ядерного ризику на умовах Москви. У випадку договору СНО-III цей зсув призвів до того, що поступова деградація Росією положень договору виглядала як безвинна й неминуча відповідь на нібито західні провокації.
