Світ у чорно-білих тонах
Протягом останніх кількох місяців спостерігаються ледь помітні й більш помітні зміни в прокремлівських посланнях щодо України та поточної міжнародної дипломатії, спрямованої на припинення незаконної військової агресії Росії.
Позитивно ставтеся до США
У той час як Москва постійно називає Україну та Європейський Союз розпалювачами війни й ворожими щодо Росії, образ США набув зовсім іншого, більш позитивного тону. Російські державні та інші прокремлівські ЗМІ вихваляли президента Дональда Трампа — іноді занадто демонстративно — і натякали, що погляди його адміністрації на Україну й війну, яку Москва веде проти неї, поступово збігаються з поглядами російського керівництва.
«Європа проти Америки»
Флагманський дезінформаційний проєкт Кремля RT English цитував коментатора, який стверджував, що «ми досягли точки, коли щодо Росії США є більш розсудливими й менш войовничими, аніж їхні нинішні напівбунтівні європейські васали». Тим часом франкомовна версія RT, орієнтована на аудиторію всієї Африки, резюмувала цей хибний наратив більш обтічним заголовком: «США хочуть миру, Європа хоче війни».
Росія продовжувала демонструвати себе як уособлення раціональності. У цій викривленій реальності Москва хоче лише миру — проте такого миру, який відповідає всім її максималістським вимогам. Тут прокремлівські політичні коментатори також поспішили висвітлити нібито збіг поглядів Москви й Вашингтона. Один стверджував: президент Трамп підтримує позицію Путіна щодо того, що прийняття Україною російських умов є передумовою для припинення вогню, водночас інший описав президента США як, імовірно, єдиного лідера на Землі, який визнає необхідність усунення нібито «першопричин» конфлікту в Україні.
Дружнє нагадування, що кремлівською мовою «першопричини» — це умовне позначення вимог Росії про повну капітуляцію України й карт-бланш для Росії на підрив суверенітету її сусідів і ширшої архітектури безпеки в Європі. Це охоплює зменшення впливу й ролі США в Європі.
Бажання миру?
Як це зазвичай буває, прокремлівські ЗМІ активно цитували російських чиновників, які повторювали офіційну позицію Кремля. Наприклад, RT англійською процитував першого заступника посла Росії в Організації Об’єднаних Націй Дмитра Полянського, який сказав, що «бажання Трампа миру є щирим». Телекоментатор натякнув, що США й Росія є єдиною силою, заявивши, що «Володимир Путін і Дональд Трамп досягнуть своїх цілей в Україні».
Підбиваючи підсумок щодо уявного альянсу Білого дому й Кремля проти Брюсселя та Києва, одне прокремлівське інформагентство заявило, що «Трамп уважає Путіна не лише “другом”, а й рівним, з яким він сподівається укласти чудові угоди в майбутньому». Насправді цей потік слів Кремля щодо нових «союзів» лише видає тривале маніпулятивне намагання Москви сприймати себе як рівну, як наддержаву, що підкріплюється цілеспрямованим культивуванням міфу про непереможність Росії.
Успіхи й невдачі
Однак у похвалах президента США Дональда Трампа з боку Кремля були помітні деякі коливання.
Прокремлівські оглядачі, які зверталися до польськомовної аудиторії, здавалося, більш скептично ставилися до Трампа й мирних зусиль США, ніж їхні колеги, що ведуть діяльність іншими мовами. Вони стверджували, що зустріч-суперечка між Трампом і Зеленським в Овальному кабінеті 28 лютого була «інсценована глибинною державою», що Трамп обманює Росію та хоче розгорнути європейські війська в Україні та що «США є зрадницьким переговірником, незважаючи на всі обіцянки Трампа».
Кілька статей просували варіації цього наративу, стверджуючи, що або Трамп насправді не друг Росії, або США просто домагаються власних інтересів, відмовляючись від переговорів, навіть якщо така відмова може бути вигідною Росії. У німецькомовній статті, що вийшла на початку квітня, було висловлено припущення, що підхід президента Трампа до війни став «більш конфронтаційним і мілітаристським», тоді як коментатор на російському телебаченні заявив, що «відмова» Вашингтона брати участь у мирних переговорах «влаштувала б Росію».
Такі маніпулятивні наративи часто здавалися пов’язаними з конкретними подіями. Багато прокремлівських коментаторів розлютилися на Трампа після того, як президент США неодноразово заявляв на початку та в середині травня, що США «виграли» Другу світову війну — твердження, яке суперечить офіційному історичному ревізіонізму Росії, який вповні проявився на помпезному військовому параді на Красній площі в День Перемоги 9 травня.
Знову друзі
Але після телефонної розмови між президентом Трампом і Путіним 19 травня прокремлівські політичні коментатори знову пом’якшили свій тон, деякі з них відновили вихваляння Трампа й висунули на перший план нібито трансатлантичний розкол. Один коментатор назвав дзвінок «провалом» для тих, «хто вже почав наперед зловтішатися, передчуваючи сварку… між президентами Російської Федерації та Сполучених Штатів».
Інший ЗМІ процитував заступника спікера Ради Федерації РФ Костянтина Косачева, який сказав, що «сформувалися два переговорних табори: російсько-американський, що працює над досягненням миру в Україні, та інший, очолюваний Україною та Європою, який прагне продовження конфлікту». На російському телебаченні коментатор стверджував, що «для європейських розпалювачів війни цей [дзвінок] означає одне: їм більше не буде місця за столом переговорів».
«Європейські розпалювачі війни»
Щодо теми «європейських розпалювачів війни» прокремлівські послання були послідовними протягом останніх кількох місяців. Вони посилилися, оскільки намагалися використати нібито розбіжності між США та Європою. Зокрема, прокремлівські ЗМІ й коментатори часто розглядали війну Росії проти України як частково проксі-війну, у якій США та Росія виступають з одного боку, а Україна, ЄС і Велика Британія — з іншого.
Приклади цього наративу надто численні й нудні, щоб перераховувати їх тут. Але добірка охоплювала би ЗМІ в Узбекистані, що зображує Європу як сторону, яка рішуче налаштована продовжувати війну за будь-яку ціну; статтю вірменською мовою, у якій стверджується, що метою ЄС є «зламати» Росію; сюжет на російському телебаченні, у якому «американський політичний коментатор» стверджує, що ЄС «одержимий… продовженням цього конфлікту якомога довше», і коментар в азербайджанському інформагентстві, у якому також стверджується, що «деякі кола в Європі намагатимуться продовжувати війну якомога довше».
Інші статті підхопили звичні антиелітарні й антиглобалістські послання, стверджуючи, що впливові європейські групи компаній виступають проти миру, тому що хочуть продовжувати виробляти та продавати зброю, а «глобалістські еліти» хочуть війни з Росією.
Немає миру, який потрібно було би зберігати
Кремль був особливо занепокоєний маніпуляціями й тим, щоб спотворити та заплямувати ідею розгортання європейських миротворчих сил в Україні в межах мирної угоди, досягнутої за допомогою переговорів. Російський дипломат пожартував, що Росія ніколи не погодиться на розміщення таких сил у «токсичного» сусіда — України. Інші описували миротворчі сили як нездійсненну й ескалаційну ідею, а один коментатор назвав її «абсолютно нереалістичною та безрозсудною». Зусилля Москви запобігти розгортанню європейського військового контингенту в Україні традиційно полягають у використанні риторики брязкання ядерною зброєю.
Ізолювати Україну та ЄС
Останніми місяцями прокремлівські послання дедалі частіше зображують Європу як агресора, а США, особливо за часів президента Трампа, — як потенційного партнера в мирних зусиллях, розглядаючи конфлікт у різких, бінарних термінах, щоб використати трансатлантичні розбіжності та легітимізувати вимоги Росії. Цей зсув наративу підкреслює стратегічні пропагандистські зусилля, спрямовані на ізоляцію України та ЄС, одночасно демонструючи прагнення до уявної співпраці з Вашингтоном.
Нещодавні зустрічі між російською та українською делегаціями в Туреччині безпосередньо не змінюють цього російського наративу й тактики, оскільки профілі та мандат російської делегації досить обмежені. Те, що російську делегацію очолює Володимир Мединський — особа, яка не має високого авторитету, — є сигналом про низьку оцінку процесу.
Не дайте себе обманути!
