Відзначаючи нову війну
Уже четвертий рік повномасштабного вторгнення Росії в Україну, і справжні амбіції Москви добре відомі: контролювати, завоювати й підкорити всю Україну або якомога більшу її частину. Знищити якомога більше української економіки, сільського господарства, промисловості й інфраструктури, не роблячи різниці між цивільними та військовими цілями. Убивати цивільних навмання.
Вічна війна зі смородом культу смерті
Нещодавні святкування з нагоди 80-річчя закінчення Другої світової війни залишили низку чітких сигналів.
У той час як більшість країн намагаються будувати суспільства, в яких агресія та війна не можуть виникнути, сучасна Росія рухається траєкторією, де більшість, якщо не всі ключові елементи суспільства, заточені на війну. Виступи Путіна, зокрема 9 травня, возвеличують цю боротьбу майже як релігійне покликання, і Російська православна церква підтримала цю позицію. Війна стала ключовою причиною існування путінської системи, тож не варто очікувати, що вона раптово припиниться.
Остання практика російських федеральних інформагентств показувати вдів загиблих на війні, що обожнюють своїх утрачених чоловіків, братів чи синів як жертв заради Росії або виконання найвищого обов’язку в житті, позначає новий рівень державної пропаганди. Окрім очевидної спроби продовжувати придушення раніше досить активної групи російського громадянського суспільства — Комітету матерів солдатів Росії, який зараз зазнає юридичного тиску, російська влада впроваджує сморідний культ смерті, що йде пліч-о-пліч із масштабними військовими парадами й поглинають індивідуальність у колектив. Це також очевидна спроба Москви подати в кращому вигляді й контролювати наслідки, спричинені самою собі: надзвичайно велику кількість втрат.
До нових боїв: мирні переговори
Такі послання формують фон для стриманого підходу Москви до майбутніх мирних переговорів. Заклик європейських лідерів до 30-денного безумовного режиму припинення вогню, підтриманий США та Україною, а також виклик Президента Зеленського Путіну провести прямі переговори в Туреччині зустрілися з піар-контрнаступом. Російські федеральні й прокремлівські інформагентства вимагають, щоб у центрі переговорів були «першопричини» проблем між Росією та Заходом.
Під маскою самовпевненості російські федеральні інформагентства проявили певну нервозність щодо перспективи особистої зустрічі в Туреччині із Зеленським і, можливо, Трампом. До чого це може призвести? Проблема відхиляється наполегливою вимогою врегулювання нібито «першопричин». Російські федеральні інформагентства знову були мобілізовані для поширення звинувачень, що президент Зеленський нелегітимний або відмовиться від зустрічі, щоб зменшити очікування прямої зустрічі Путіна й Зеленського. Дивіться також нашу базу даних щодо «мирних переговорів»
«Першопричини»…
«Першопричини» — це кремлівське умовне позначення для зволікання, затягування часу або категоричного несприйняття відмови Заходу від кількох шокуючих пропозицій. Головні з них: односторонні вимоги Путіна, висунуті НАТО в грудні 2021 року (що означає відкат НАТО до стану 1997 року до розширення); під приводом так званої «денацифікації» вимога усунення демократично обраного президента Зеленського й українського політичного керівництва; а також фактичне роззброєння України, надання їй нейтрального статусу та залишення поза НАТО, можливо, зі слабкими гарантіями безпеки, які майже не мають сенсу. До цього додайте російські претензії на окупований Крим і великі частини Східної України як на територію Росії.
Набагато ймовірніше, що російський підхід полягає, по-перше, у тому, щоб вимагати врегулювання так званих «першопричин»; використати цю дискусію для оголошення припинення вогню, або скоріше, паузи для відновлення сил; а потім рушити в нові бої.
Інші теми цього тижня на радарі EUvsDisinfo
- Кремль дивиться на світ через власну викривлену лінзу, тому цього тижня він дуже швидко заявив, що Європою правлять наркомани й аморальні люди. Ці заяви з’явилися після відео, де під час пізньої зустрічі в Києві президент Еммануель Макрон, сидячи поруч із канцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом і прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером, прибрав зі столу зім’ятий білий предмет. Чи був це пакетик із наркотиками? Звісно ні. Це був просто зім’ятий паперовий носовичок, і французька влада швидко вказала на те, наскільки абсурдними є заяви Кремля. Це був класичний приклад поширення безпідставних конспірологічних теорій про зловживання наркотиками, загорнутих у кремлівську так звану «хахаганду», спрямовану на дискредитацію європейських зусиль щодо встановлення миру. Це також дешевий спосіб відволікти увагу від важливих питань.
- Кремль також намагався закидати фальшиві звинувачення в колоніалізмі, стверджуючи, що ЄС прагне колонізувати Центральну Азію, щоб замінити втрачені території регіону Сахель. Це була спроба дискредитувати перший саміт ЄС — Центральна Азія та відволікти увагу від колоніальних і імперіалістичних амбіцій Росії. ЄС будує співпрацю з партнерами на спільних цінностях, принципах і цілях, а стратегія ЄС — Центральна Азія визначає три пріоритетні напрями взаємодії: інвестування в регіональну співпрацю та партнерство для зміцнення стійкості й добробуту. Однак Росія сприймає ці незалежні дії суверенних держав Центральної Азії як загрозу тому, що вона вважає своєю «сферою впливу», що виявляє кремлівський менталітет часів холодної війни.
- Нарешті, Москва звинуватила ЄС, заявивши, що погрози Високої представниці ЄС із питань закордонних справ і політики безпеки Каї Каллас нібито свідчать про неповагу Євросоюзу до жертв Другої світової війни. Це прокремлівське звинувачення підтримує ревізіоністський погляд на історію та не може бути далі від істини. Коментарі Каллас підкреслили принципову позицію ЄС щодо відмови легітимізувати нинішню воєнну агресію Росії участю в прокремлівських заходах пам’яті. Це не кампанія «русофобії», а захист спільних європейських цінностей — демократії, миру й поваги до суверенітету. Навпаки, нинішнє використання Росією історичної пам’яті для виправдання своєї агресії є частиною ширшої кампанії історичного ревізіонізму.
Не дайте себе обманути!
