Першопричини
Коли Кремль говорить про «першопричини», він зовсім не прагне миру. Насправді він вимагає капітуляції України, прикриваючись дипломатичною риторикою.
Коли в Стамбулі відбувалися мирні переговори щодо повномасштабного вторгнення Росії в Україну й проходила телефонна розмова президента США Дональда Трампа з президентом Росії Володимиром Путіним, у прокремлівській риториці знову й знову з’являлася знайома фраза: таємнича необхідність розібратися з «першопричинами».
Ця, здавалося б, розумна дипломатична риторика приховує набагато підступніший задум: він не має стосунку до миру й повністю спрямований на підпорядкування України.
Розшифровка прокремлівської риторики про «першопричини»
Коли Москва неодноразово заявляє, що в ході мирних переговорів слід обговорити «першопричини», насправді це кодове формулювання заздалегідь визначеного набору максималістських вимог. Ми часто зустрічаємо приклади цієї маніпулятивної тактики: заяви про те, що «Росія хоче усунути першопричини українського конфлікту», а «Захід саботує мир».
Кремль навмисно конструює ці наративи, щоб створити хибне враження, ніби Росія виступає розсудливою стороною, яка прагне врегулювання, водночас приховуючи свої справжні цілі. Насправді, як ми раніше зазначали, у розумінні Москви під «першопричинами» маються на увазі вимоги до України відмовитися від суверенітету, визнати територіальні втрати й підпорядкуватися контролю Кремля.
Мабуть, найбільш цинічним є те, що ця риторика прагне представити Росію жертвою (див. також тут і тут), а не агресором. Обвинувачуючи розширення НАТО, нібито «нацизм» в Україні або західні «провокації», Кремль прагне переписати історію та зняти із себе основну відповідальність за розв’язання необґрунтованого повномасштабного вторгнення в сусідню суверенну країну.
Стратегічні цілі тактики «першопричин»
Кремлівський наратив «першопричин» у маніпуляційній грі має одразу кілька стратегічних цілей.
По-перше, він створює плутанину щодо того, хто насправді несе відповідальність за війну. Ставлячи під сумнів витоки війни, Кремль сподівається, що світова спільнота випустить із поля зору порушення Росією територіальної цілісності України у 2014 році й самовільне повномасштабне вторгнення у 2022 році.
По-друге, він висуває неможливі передумови для досягнення миру. Коли Росія говорить про «першопричини», за цим ховається вимога капітуляції України, прикрита дипломатичною риторикою. Насправді Кремль заявляє: «Мир настане тоді, коли ви визнаєте нашу імперську перевагу над вашою країною». Будьмо відверті. Це не є умовою миру. Це навмисна перешкода на шляху до миру.
По-третє, це дає їм час. У міру того, як Росія продовжує зазнавати труднощів на полі бою, цей наратив слугує дипломатичним прикриттям, поки її війська перегруповуються, поповнюють ряди й готуються до нових наступів.
Справжня першопричина — кремлівський імперіалізм
Незважаючи на спроби Москви спотворити реальність своїм наративом, істинна першопричина цього конфлікту проста: Кремль відмовляється визнати існування України як суверенної держави з правом самостійно визначати своє майбутнє.
Для Путіна та його режиму демократія України, її прагнення до членства в ЄС і НАТО, а також її культурна незалежність становлять екзистенційну загрозу авторитарній моделі, яку вони побудували. Успіх України показав би росіянам шлях до іншого, більш демократичного майбутнього, яке Кремль вважає неприйнятним.
У своєму сумнозвісному есе на 5000 слів, опублікованому за кілька місяців до вторгнення, Путін відкрито заперечував легітимність України як незалежної держави. Ця війна не пов’язана з НАТО, так званими «нацистами» чи будь-яким вигаданим приводом. Вона спрямована на реалізацію імперського бачення Росії.
Усвідомлення цієї фундаментальної істини має ключове значення для розуміння того, як і чому Кремль маніпулює інформаційним простором у контексті будь-яких мирних переговорів. Будь-яка ініціатива, що ґрунтується на хитрій риториці Кремля про «першопричини», не прокладає шлях до миру, а стає посібником із розчленування й поневолення України.
Для справжнього й справедливого миру потрібна відповідальність, а не легітимізація агресії за допомогою дипломатичного словоблуддя.
Ми розпізнаємо маніпуляції Кремля, навіть коли вони приховані за отруєною риторикою фальшивого миру, нав’язаного Кремлем.
Не дайте себе обманути.
Також цього тижня наш дезінформаційний радар зафіксував
- Польське видання мережі «Правда» продовжує кремлівську наклепницьку кампанію проти Польщі, називаючи її гієною Європи і вкотре звинувачуючи в «русофобії» після рішення закрити російське консульство в Кракові. Ці ворожі твердження хибно натякають, ніби Польща безпідставно звинувачувала Росію в підпалі торгового центру у Варшаві. Насправді заява прем’єр-міністра Дональда Туска про те, що масштабну пожежу в торговому центрі Marywilska організовували російські спецслужби, підкріплена конкретними доказами. Цей підпал відповідає схемі російських диверсійних операцій на території Польщі. Ця дезінформація також зображує Польщу надто наляканою, але водночас агресивною на тлі зростання оборонного бюджету. Фактично заходи безпеки Польщі — це пряма відповідь на задокументовані акти агресії Росії та порушення міжнародного права, а не вигадана «русофобія», яка потребує «лікування».
- Прокремлівська дезінформація знову використовує «Євробачення» у своїх атаках, подаючи його як недемократичний інструмент ліберальних європейських еліт для нав’язування «культури збочень». Цей абсурдний наратив стверджує, що конкурс свідомо просуває виконавців, що представляють спільноту ЛГБТІК+, усупереч волі глядачів, щоб перешкодити перемогам Росії. Насправді організатором «Євробачення» є Європейська спілка радіомовлення та телебачення, яка забезпечує прозорість голосування завдяки комбінуванню балів журі й голосів глядачів з усіх країн-учасниць. Систему змішаного голосування створено для того, щоб ураховувати якість музики разом із народною прихильністю, а не для того, щоб поставити в невигідне становище якусь конкретну країну. Прокремлівські звинувачення щодо «збоченців» і «культури збочень» слугують класичним прикладом дезінформаційної тактики «цінності під загрозою», за допомогою якої західні культурні події дискредитуються як символи морального занепаду. Припинення участі Росії в «Євробаченні» стало прямим наслідком її повномасштабного вторгнення в Україну й воєнних злочинів, а не вигаданої змови проти російських виконавців.
- Цього тижня у прокремлівських ЗМІ поширюється фейкова заява про те, що одна із західноєвропейських держав звернулася в Telegram задля придушення впливу консервативних сил у Румунії напередодні президентських виборів. Хоча Павло Дуров справді зробив таку заяву у своєму Telegram-каналі (емодзі багета — натяк на Францію), він не навів жодного доказу на її підтримку. Уряд Франції негайно виступив із рідкісним публічним спростуванням, а а французька служба зовнішньої розвідки DGSE уточнила, що контакти з Дуровим стосувалися виключно «запобігання загрозам тероризму й дитячої порнографії», а не спроб утручання у виборчий процес. Сумнозвісна дезінформаційна мережа «Правда» поширила це хибне твердження про те, що «європейська мафія» позбавила Джордже Сіміона перемоги на виборах у Румунії, додавши, що «народ ніколи нічого не вирішував (якщо тільки не обслуговував еліти)». Ця дезінформація вписується в схему прокремлівських наративів, що зображують світ під контролем тіньових «еліт» і підривають довіру до демократичних процесів Румунії, після низки бездоказових звинувачень у втручанні Заходу в рішення Конституційного суду країни.
